Add parallel Print Page Options

11 А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала та й вигубила все цареве насіння.

А Єгошева, дочка царя Йорама, сестра Ахазії, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів, його та няньку його, і сховала в спальній кімнаті. І сховали його від Аталії, і він не був забитий.

І ховався він із нею в Господньому домі шість років, а Аталія царювала над краєм.

А сьомого року послав Єгояда, і взяв сотників із карійців та бігунів, і привів їх до себе до Господнього дому, і склав із ними умову, і заприсягнув їх у Господньому домі, і показав їм царського сина.

І він наказав їм, говорячи: Оце та річ, яку зробите. Третина з вас, що приходите в суботу, будете виконувати сторожу царського дому.

А третина буде в брамі Сур, а третина у брамі за бігунами, і будете виконувати сторожу дому на зміну.

А дві частині з вас, усі, що відходять у суботу, будуть виконувати сторожу Господнього дому при цареві.

І оточите царя навколо, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто ввійшов би до рядів, нехай буде забитий. І будете ви з царем при виході його та при вході його.

І зробили сотники все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та виходять у суботу, і прийшли до священика Єгояди.

10 І дав священик сотникам списи та щити, що належали цареві Давидові, що були в Господньому домі.

11 І поставали бігуни, кожен зо зброєю своєю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при жертівнику та при домі, навколо біля царя.

12 А він вивів царевого сина, і поклав на нього корону та нараменники. І зробили вони його царем, і помазали його, і вдарили в долоні та й крикнули: Нехай живе цар!

13 І почула Аталія голос бігунів та народу, і прийшла до народу до Господнього дому.

14 І побачила вона, аж ось цар стоїть за звичаєм на помості, а при царі зверхники та сурми, а ввесь народ краю тішиться та сурмить у сурми. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: Зрада, зрада!

15 А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом, і сказав до них: Випровадьте її поза ряди, а хто піде за нею, того забийте мечем! Бо священик сказав: Нехай вона не буде забита в Господньому домі!

16 І зробили їй прохід, і вона прийшла Кінським входом до царського дому, і там була забита.

17 І склав Єгояда заповіта між Господом та між царем і між народом, щоб був народом Господнім, і між царем та між народом.

18 І ввійшов увесь народ Краю до Ваалового дому, та й порозбивали його та жертівники його, і бовванів його зовсім поламали, а Маттана, Ваалового священика, убили перед жертівниками. А при Господньому домі священик поставив варти.

19 І взяв він сотників і карійців, і бігунів та ввесь народ краю, і вивели царя з Господнього дому. І ввійшли вони через браму бігунів до царського дому, і той сів на царському троні.

20 І тішився ввесь народ краю, а місто заспокоїлось. А Аталію вбили мечем у царському домі.

21 (12-1) Єгоаш був віку семи років, коли зацарював.

Аталія і Йоаш

11 Коли Аталія, Агазієва мати, побачила, що її син мертвий, вона винищила всю царську родину. Однак Єгошеба, дочка царя Йорама й сестра Агазії, забрала з-поміж царських синів, яких невдовзі мали стратити, Йоаша, сина Агазії. Вона сховала його та його няньку в опочивальні від Аталії, щоб його не вбили. Він переховувався з нянькою у храмі Господа протягом шести років, поки Аталія правила країною.

На сьомий рік Єгояда послав за командирами карійців та охоронцями[a] і звелів, щоб вони прибули до нього в храм Господній. Він уклав з ними угоду й привів їх до присяги в храмі Господньому. Потім він показав їм царського сина. За тим він наказав таке: «Ось що ви мусите зробити: з усіх, хто буде в трьох загонах, які нестимуть варту в суботу, третина сторожитиме царську оселю, третина з першого загону стоятиме біля брами Сур, а третина—біля брами за вартою, яка по черзі охоронятиме храм. А всі ті, хто в двох інших загонах, які не несуть, зазвичай, службу в суботу, будуть усі охороняти храм при царі. Станьте довкола царя. Кожний мусить мати в руках зброю. Кожного, хто наближатиметься до ваших лав, має бути страчено. Не відходьте ні на крок від царя, хоч куди б він ішов».

Сотники виконали все точно так, як наказав священик Єгояда: кожен з них узяв своїх воїнів, як тих, хто мав вартувати в суботу, так і тих, хто був вільний від служби, й прийшов до священика Єгояда. 10 Він роздав командирам підрозділів списи й щити, які колись належали царю Давиду і зберігалися у храмі Господньому. 11 Вартові, кожен зі зброєю в руках, поставали довкола царя, біля вівтаря, від південної до північної сторони храму.

12 Єгояда вивів царського сина й увінчав його короною, вручив йому копію Угоди[b], і вони проголосили його царем. Його помазали, а люди заплескали в долоні й загукали: «Хай живе цар!»

13 Коли Аталія почула галас вартових і народу, вона пішла до них у храм Господній. 14 Поглянувши, вона помітила царя, котрий стояв, як заведено, біля колони. Командири підрозділів та сурмачі стояли біля нього, а всі люди раділи й сурмили в сурми. Тоді Аталія розірвала на собі одяг й заволала: «Зрада! Зрада!»

15 Тоді священик Єгояда наказав сотникам, які командували військом: «Виведіть її крізь стрій і віддайте мечу всіх, хто піде за нею. Бо священик сказав: „Її не можна стратити, поки вона перебуває у храмі Господньому”». 16 Тож солдати схопили і вбили Аталію як тільки-но вона дійшла до того місця на царському подвір’ї, де розміщувалася конюшня.

17 Потім Єгояда уклав Заповіт між Господом, царем і народом, що вони будуть люди Господні, а ще уклав угоду між царем та народом. 18 Тоді усі люди краю пішли до храму Ваала і зруйнували його вщент. Вони потрощили вівтарі й бовванів, вбили Маттана, священика Ваала, перед жертовниками. Тоді священик Єгояда порозставляв вартових біля Господнього храму. 19 Він узяв з собою командирів сотень, карійців, вартових, усіх людей цієї землі, і всі разом вони доставили царя з храму Господнього в царський палац, пройшовши браму, де стояли вартові. Цар зайняв своє місце на престолі, 20 а весь народ цієї землі радів. В місті був мир, адже Аталію вбили мечем в царському палаці. 21 Йоашу сповнилося сім років, коли він почав царювати.

Footnotes

  1. 11:4 охоронцями Або «посланцями».
  2. 11:12 копію Угоди Це може бути Угода, яку Бог дав Мойсею (див.: Повт. Закону 17:18), або особлива угода між Богом та царем. Див.: 2 Цар. 11:17 та 1 Сам. 10:25.

Athaliah and Joash(A)

11 When Athaliah(B) the mother of Ahaziah saw that her son was dead, she proceeded to destroy the whole royal family. But Jehosheba, the daughter of King Jehoram[a] and sister of Ahaziah, took Joash(C) son of Ahaziah and stole him away from among the royal princes, who were about to be murdered. She put him and his nurse in a bedroom to hide him from Athaliah; so he was not killed.(D) He remained hidden with his nurse at the temple of the Lord for six years while Athaliah ruled the land.

In the seventh year Jehoiada sent for the commanders of units of a hundred, the Carites(E) and the guards and had them brought to him at the temple of the Lord. He made a covenant with them and put them under oath at the temple of the Lord. Then he showed them the king’s son. He commanded them, saying, “This is what you are to do: You who are in the three companies that are going on duty on the Sabbath(F)—a third of you guarding the royal palace,(G) a third at the Sur Gate, and a third at the gate behind the guard, who take turns guarding the temple— and you who are in the other two companies that normally go off Sabbath duty are all to guard the temple for the king. Station yourselves around the king, each of you with weapon in hand. Anyone who approaches your ranks[b] is to be put to death. Stay close to the king wherever he goes.”

The commanders of units of a hundred did just as Jehoiada the priest ordered. Each one took his men—those who were going on duty on the Sabbath and those who were going off duty—and came to Jehoiada the priest. 10 Then he gave the commanders the spears and shields(H) that had belonged to King David and that were in the temple of the Lord. 11 The guards, each with weapon in hand, stationed themselves around the king—near the altar and the temple, from the south side to the north side of the temple.

12 Jehoiada brought out the king’s son and put the crown on him; he presented him with a copy of the covenant(I) and proclaimed him king. They anointed(J) him, and the people clapped their hands(K) and shouted, “Long live the king!”(L)

13 When Athaliah heard the noise made by the guards and the people, she went to the people at the temple of the Lord. 14 She looked and there was the king, standing by the pillar,(M) as the custom was. The officers and the trumpeters were beside the king, and all the people of the land were rejoicing and blowing trumpets.(N) Then Athaliah tore(O) her robes and called out, “Treason! Treason!”(P)

15 Jehoiada the priest ordered the commanders of units of a hundred, who were in charge of the troops: “Bring her out between the ranks[c] and put to the sword anyone who follows her.” For the priest had said, “She must not be put to death in the temple(Q) of the Lord.” 16 So they seized her as she reached the place where the horses enter(R) the palace grounds, and there she was put to death.(S)

17 Jehoiada then made a covenant(T) between the Lord and the king and people that they would be the Lord’s people. He also made a covenant between the king and the people.(U) 18 All the people of the land went to the temple(V) of Baal and tore it down. They smashed(W) the altars and idols to pieces and killed Mattan the priest(X) of Baal in front of the altars.

Then Jehoiada the priest posted guards at the temple of the Lord. 19 He took with him the commanders of hundreds, the Carites,(Y) the guards and all the people of the land, and together they brought the king down from the temple of the Lord and went into the palace, entering by way of the gate of the guards. The king then took his place on the royal throne. 20 All the people of the land rejoiced,(Z) and the city was calm, because Athaliah had been slain with the sword at the palace.

21 Joash[d] was seven years old when he began to reign.[e]

Footnotes

  1. 2 Kings 11:2 Hebrew Joram, a variant of Jehoram
  2. 2 Kings 11:8 Or approaches the precincts
  3. 2 Kings 11:15 Or out from the precincts
  4. 2 Kings 11:21 Hebrew Jehoash, a variant of Joash
  5. 2 Kings 11:21 In Hebrew texts this verse (11:21) is numbered 12:1.