Add parallel Print Page Options

11 А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала та й вигубила все цареве насіння.

А Єгошева, дочка царя Йорама, сестра Ахазії, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів, його та няньку його, і сховала в спальній кімнаті. І сховали його від Аталії, і він не був забитий.

І ховався він із нею в Господньому домі шість років, а Аталія царювала над краєм.

А сьомого року послав Єгояда, і взяв сотників із карійців та бігунів, і привів їх до себе до Господнього дому, і склав із ними умову, і заприсягнув їх у Господньому домі, і показав їм царського сина.

І він наказав їм, говорячи: Оце та річ, яку зробите. Третина з вас, що приходите в суботу, будете виконувати сторожу царського дому.

А третина буде в брамі Сур, а третина у брамі за бігунами, і будете виконувати сторожу дому на зміну.

А дві частині з вас, усі, що відходять у суботу, будуть виконувати сторожу Господнього дому при цареві.

І оточите царя навколо, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто ввійшов би до рядів, нехай буде забитий. І будете ви з царем при виході його та при вході його.

І зробили сотники все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та виходять у суботу, і прийшли до священика Єгояди.

10 І дав священик сотникам списи та щити, що належали цареві Давидові, що були в Господньому домі.

11 І поставали бігуни, кожен зо зброєю своєю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при жертівнику та при домі, навколо біля царя.

12 А він вивів царевого сина, і поклав на нього корону та нараменники. І зробили вони його царем, і помазали його, і вдарили в долоні та й крикнули: Нехай живе цар!

13 І почула Аталія голос бігунів та народу, і прийшла до народу до Господнього дому.

14 І побачила вона, аж ось цар стоїть за звичаєм на помості, а при царі зверхники та сурми, а ввесь народ краю тішиться та сурмить у сурми. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: Зрада, зрада!

15 А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом, і сказав до них: Випровадьте її поза ряди, а хто піде за нею, того забийте мечем! Бо священик сказав: Нехай вона не буде забита в Господньому домі!

16 І зробили їй прохід, і вона прийшла Кінським входом до царського дому, і там була забита.

17 І склав Єгояда заповіта між Господом та між царем і між народом, щоб був народом Господнім, і між царем та між народом.

18 І ввійшов увесь народ Краю до Ваалового дому, та й порозбивали його та жертівники його, і бовванів його зовсім поламали, а Маттана, Ваалового священика, убили перед жертівниками. А при Господньому домі священик поставив варти.

19 І взяв він сотників і карійців, і бігунів та ввесь народ краю, і вивели царя з Господнього дому. І ввійшли вони через браму бігунів до царського дому, і той сів на царському троні.

20 І тішився ввесь народ краю, а місто заспокоїлось. А Аталію вбили мечем у царському домі.

21 (12-1) Єгоаш був віку семи років, коли зацарював.

Аталія і Йоаш

11 Коли Аталія, Агазієва мати, побачила, що її син мертвий, вона винищила всю царську родину. Однак Єгошеба, дочка царя Йорама й сестра Агазії, забрала з-поміж царських синів, яких невдовзі мали стратити, Йоаша, сина Агазії. Вона сховала його та його няньку в опочивальні від Аталії, щоб його не вбили. Він переховувався з нянькою у храмі Господа протягом шести років, поки Аталія правила країною.

На сьомий рік Єгояда послав за командирами карійців та охоронцями[a] і звелів, щоб вони прибули до нього в храм Господній. Він уклав з ними угоду й привів їх до присяги в храмі Господньому. Потім він показав їм царського сина. За тим він наказав таке: «Ось що ви мусите зробити: з усіх, хто буде в трьох загонах, які нестимуть варту в суботу, третина сторожитиме царську оселю, третина з першого загону стоятиме біля брами Сур, а третина—біля брами за вартою, яка по черзі охоронятиме храм. А всі ті, хто в двох інших загонах, які не несуть, зазвичай, службу в суботу, будуть усі охороняти храм при царі. Станьте довкола царя. Кожний мусить мати в руках зброю. Кожного, хто наближатиметься до ваших лав, має бути страчено. Не відходьте ні на крок від царя, хоч куди б він ішов».

Сотники виконали все точно так, як наказав священик Єгояда: кожен з них узяв своїх воїнів, як тих, хто мав вартувати в суботу, так і тих, хто був вільний від служби, й прийшов до священика Єгояда. 10 Він роздав командирам підрозділів списи й щити, які колись належали царю Давиду і зберігалися у храмі Господньому. 11 Вартові, кожен зі зброєю в руках, поставали довкола царя, біля вівтаря, від південної до північної сторони храму.

12 Єгояда вивів царського сина й увінчав його короною, вручив йому копію Угоди[b], і вони проголосили його царем. Його помазали, а люди заплескали в долоні й загукали: «Хай живе цар!»

13 Коли Аталія почула галас вартових і народу, вона пішла до них у храм Господній. 14 Поглянувши, вона помітила царя, котрий стояв, як заведено, біля колони. Командири підрозділів та сурмачі стояли біля нього, а всі люди раділи й сурмили в сурми. Тоді Аталія розірвала на собі одяг й заволала: «Зрада! Зрада!»

15 Тоді священик Єгояда наказав сотникам, які командували військом: «Виведіть її крізь стрій і віддайте мечу всіх, хто піде за нею. Бо священик сказав: „Її не можна стратити, поки вона перебуває у храмі Господньому”». 16 Тож солдати схопили і вбили Аталію як тільки-но вона дійшла до того місця на царському подвір’ї, де розміщувалася конюшня.

17 Потім Єгояда уклав Заповіт між Господом, царем і народом, що вони будуть люди Господні, а ще уклав угоду між царем та народом. 18 Тоді усі люди краю пішли до храму Ваала і зруйнували його вщент. Вони потрощили вівтарі й бовванів, вбили Маттана, священика Ваала, перед жертовниками. Тоді священик Єгояда порозставляв вартових біля Господнього храму. 19 Він узяв з собою командирів сотень, карійців, вартових, усіх людей цієї землі, і всі разом вони доставили царя з храму Господнього в царський палац, пройшовши браму, де стояли вартові. Цар зайняв своє місце на престолі, 20 а весь народ цієї землі радів. В місті був мир, адже Аталію вбили мечем в царському палаці. 21 Йоашу сповнилося сім років, коли він почав царювати.

Footnotes

  1. 11:4 охоронцями Або «посланцями».
  2. 11:12 копію Угоди Це може бути Угода, яку Бог дав Мойсею (див.: Повт. Закону 17:18), або особлива угода між Богом та царем. Див.: 2 Цар. 11:17 та 1 Сам. 10:25.