Add parallel Print Page Options

А отрок Самуїл служив Господеві при Ілії. А Господнє слово було рідке за тих днів, видіння не було часте.

І сталося того дня, коли Ілій лежав на своєму місці, а очі його стали затемнятися, він не міг бачити,

і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковчег,

то покликав Господь до Самуїла: Самуїле, Самуїле! А він відказав: Ось я!

І побіг він до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. А той відказав: Я не кликав .Вернися, лягай. І він пішов і ліг.

А Господь далі покликав: Самуїле, Самуїле! І встав Самуїл, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. А той відказав: Не кликав я, сину мій. Вернися, лягай.

А Самуїл ще не пізнав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово.

А Господь далі покликав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілія та й сказав: Ось я, бо ти кликав мене. І зрозумів Ілій, що то Господь кличе отрока.

І сказав Ілій до Самуїла: Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе! І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце.

10 І ввійшов Господь, і став, і покликав, як перед тим: Самуїле, Самуїле! А Самуїл відказав: Говори, Господи, бо раб Твій слухає!

11 І сказав Господь до Самуїла: Ось Я зроблю таку річ серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про неї, задзвенить в обох вухах його.

12 Того дня Я виконаю над Ілієм все, що Я говорив про дім його, від початку й до кінця.

13 І розповім йому, що Я суджу дім його навіки за гріх, про який він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх.

14 Тому присягнув Я домом Ілія, що не очиститься гріх Ілієвого дому жертвою та жертвою хлібною навіки.

15 І лежав Самуїл аж до ранку, і відчинив двері Господнього дому. А Самуїл боявся розповісти Ілієві про те видіння.

16 І покликав Ілій Самуїла, та й сказав: Самуїле, сину мій! А той сказав: Ось я!

17 І сказав він: Що то за річ, про яку Він говорив до тебе? Не крий правди передо мною. Нехай Господь зробить тобі так, і нехай додасть, якщо ти скажеш неправду передо мною про щось зо всього того, що говорив Він до тебе!

18 І розповів йому Самуїл усе те, і не сказав неправди перед ним. А той сказав: Він Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його!

19 І виростав Самуїл, а Господь був із ним, і не опустив ані жодного зо всіх Його слів.

20 І ввесь Ізраїль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній.

21 А Господь далі показувався в Шіло, бо Господь явився був у Шіло Самуїлові в слові Господньому.

Господь призиває Самуїла

Юнак Самуїл правив службу Господу під керівництвом Елі. У ті часи Господь рідко звертався до людей; з’яв Його теж було небагато.

Якось уночі Елі, зір якого ослабнув уже так, що він ледве міг щось розрізняти, лежав на своєму звичному місці. Світильник Божий ще не зайшов. Самуїл лежав у Господньому храмі там, де перебував ковчег Божий. Господь покликав Самуїла, і той озвався: «Я тут».

Він побіг до Елі й сказав: «Ось я, ти мене кликав?» Але Елі сказав: «Ні, я тебе не кликав, повертайся й лягай». Самуїл пішов і ліг.

Господь знову покликав його: «Самуїле!» І Самуїл підвівся, пішов до Елі й мовив: «Ось я, ти мене гукав?»

«Сину мій,—відказав Елі,—Я не звав тебе, повертайся й лягай».

Самуїл до цього ще не знав голосу Господа[a], бо йому ще не відкривалося слово Господнє.

Господь втретє покликав Самуїла. Той звівся на ноги, пішов до Елі і сказав: «Я тут, ти мене кликав до себе». Тоді Елі збагнув, що то Господь кликав хлопця. Він наказав Самуїлу: «Піди й ляж, а якщо Він тебе позве, скажи: „Говори, Господи, Твій слуга слухає”».

Пішов Самуїл до себе і ліг.

10 Ось Господь підійшов, став над ним і звернувся до нього, як і в попередні рази: «Самуїле! Самуїле!»

Тоді Самуїл відповів: «Говори, Твій слуга слухає».

11 Тоді Господь сказав Самуїлу: «Послухай-но, Я збираюсь зробити щось таке в Ізраїлі, від чого у кожного, хто почує про це, задзвенить у вухах. 12 Я зроблю з Елі та його родиною все те, про що говорив від початку й до кінця. 13 А Я йому сказав, що навіки засуджу його рід через той гріх, про який він знав, бо його сини чинили таке, що люди почали їх зневажати, а він не зміг утримати синів. 14 Тому Я присягнувся перед родиною Елі: „Вина дому Елі ніколи не викупиться ні жертвами, ні підношеннями”»[b].

15 Самуїл лежав до ранку, а потім відчинив двері дому Господнього. Він боявся розповісти Елі про з’яву. 16 Та Елі покликав Самуїла і сказав: «Самуїле, синку!»

Самуїл відгукнувся: «Ось я!»

17 «Що то Він сказав тобі?—Спитав Елі,—Не приховуй цього від мене. Нехай Бог тебе покарає, суворо покарає, якщо ти хоч щось приховаєш від мене з того, що Він тобі говорив».

18 Самуїл переказав йому кожне слово і нічого не приховав від нього. Тоді Елі озвався: «Він—Господь. Нехай робить те, що вважає за найліпше».

19 Господь був із Самуїлом, поки він зростав, не зрадивши жодної обіцянки. 20 І весь Ізраїль, від Дана до Беершеби, знав, що Самуїл покликаний бути Господнім пророком. 21 Господь і далі з’являвся в Шило, й відкривався Господь Самуїлу в Шило через Своє слово.

Footnotes

  1. 3:7 Самуїл… Господа Буквально «Самуїлу ще не було відкрите слово Господа».
  2. 3:14 Вина… підношеннями Або «Гріх дому Елі проти жертв та підношень ніколи не викупиться».