Add parallel Print Page Options

18 І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою.

І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька.

І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.

І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого.

І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам.

І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами.

І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!

І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання!

І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида.

10 І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.

11 І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида, і приб'ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього.

12 І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула Він відступив.

13 І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і вертався перед народом.

14 І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.

15 І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його.

16 А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і вертався перед ними.

17 І сказав Саул до Давида: Ось моя найстарша дочка Мерав, її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни! А про себе Саул сказав: Нехай не буде на ньому моя рука, а нехай буде на ньому рука филистимлян!

18 А Давид сказав до Саула: Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві?

19 І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то вона була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,

20 а Давида покохала Мелхола, друга Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його.

21 І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за пастку, і нехай буде на ньому рука филистимлян! А до Давида Саул сказав удруге: Посвоячишся сьогодні зо мною.

22 І наказав Саул своїм рабам: Промовляйте до Давида потиху, говорячи: Ось цар уподобав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоячишся з царем.

23 І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем? Таж я людина вбога та маловажна!

24 І розповіли це раби Саула йому, говорячи: Отак говорив Давид.

25 І сказав Саул: Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на неприятелях царя. А Саул думав тим зробити, щоб Давид попав до руки филистимлян.

26 І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоячитися з царем. І в недовгому часі

27 встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филистимлян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоячитися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу.

28 І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його.

29 А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул ненавидів Давида по всі дні.

30 І виходили воювати филистимські провідники, і бувало скільки вони виходили, то Давид мав найбільше поводження від усіх Саулових рабів. І стало ім'я його дуже шановане.

Саулові ревнощі до Давида

18 Після розмови Давида з Саулом Йонатан відчув духовну близькість до Давида і полюбив його всім серцем[a]. З того дня Саул тримав Давида біля себе й не відпускав його до батьківської домівки. А Йонатан склав Угоду з Давидом, бо дуже полюбив його. Йонатан скинув з себе вбрання, яке завжди носив, і віддав його Давидові: він віддав своє військове вбрання з мечем, луком і паском.

Хоч би куди послав його Саул, Давид робив усе так успішно, що Саул присвоїв йому високе військове звання. Це сподобалося всім людям, не тільки військовим проводирям Саулового війська.

Коли воїни поверталися додому після того, як Давид убив филистимлянина, зустрічати царя Саула вийшли жінки з усіх міст Ізраїлю. Вони співали пісень перед ним, танцювали в супроводі бубнів та лютнів. Жінки танцювали, приспівуючи:

«Саул вбив тисячі ворогів,
    а Давид—десятки тисяч!»

Саул розлютився бо цей приспів розгнівав його. «Вони приписали Давидові десятки тисяч,—подумав він,—а мені лише тисячі. Він же може захотіти ціле царство![b]» Відтоді він ревниво стежив за Давидом.

10 Наступного дня від Бога потужно зійшов на Саула злий дух і він пророкував. Давид грав на арфі, як зазвичай, 11 а Саул тримав списа в руці Саул метнув списа, подумавши: «Я припну Давида до стіни». Але Давид двічі ухилився.

12 Саул боявся Давида, бо з ним був Господь, а Саула Він покинув. 13 От він і відіслав Давида, поставивши його командиром тисячі воїнів. Тож Давид командував загонами в різних походах. 14 Скрізь Давидові щастило, бо Господь був з ним. 15 Коли Саул побачив, що Давид має в усьому успіх, він почав боятися його. 16 Проте Ізраїль та Юдея любили й шанували Давида, оскільки він проводив успішні походи.

17 Якось Саул, вирішивши вбити Давида, сказав йому: «У мене є старша дочка Мерав. Я віддам її тобі в дружини, лише служи мені відважно й веди війни Господні». А про себе Саул подумав: «Я не підніму руки на нього. Нехай це зроблять филистимляни».

18 Однак Давид відповів Саулу: «Хто я такий, хто моя сім’я чи батьків рід в Ізраїлі, щоб мені стати зятем царевим?» 19 Отож коли настав час віддавати Саулову дочку, Мерав, Давидові, то віддали її заміж за Адріела з Мехоли.

20 Саулова дочка Міхал кохала Давида, і коли про це розповіли Саулу, він був дуже втішений. 21 «Я віддам її за нього,—подумав Саул,—це буде пасткою для нього, щоб він загинув від рук филистимлян». Саул знову сказав Давиду: «У тебе є друга можливість стати моїм зятем».

22 Саул наказав своїм слугам: «Поговоріть з Давидом наодинці, скажіть: „Слухай, цар втішений тобою службою, і всі його слуги люблять тебе, будь царевим зятем”».

23 Переказали Давиду наказ Саулів його слуги. Але Давид відмовився: «Ви думаєте, що стати царевим зятем то так просто? Я, власне, людина бідна, мало кому відома».

24 Коли Саулові слуги передали своєму володарю, що їм відповів Давид, 25 той наказав їм: «Скажіть Давиду, що цар не хоче ніякої ціни[c] за наречену, лише крайню плоть сотні филистимлян, щоб помститися царевим ворогам». Саул замислив таке, щоб Давид загинув від рук филистимлян.

26 Коли слуги передали слова Саула Давидові, він зрадів, що стане зятем царя. Ще до того, як скінчився призначений час, 27 Давид зі своїми воїнами пішов війною на филистимлян і вбив двісті[d] чоловік. Він прихопив їхню крайню плоть і виклав усе перед царем, щоб стати його зятем. Довелося Саулові віддати свою дочку Міхал за нього.

28 Коли Саул зрозумів, що Господь був з Давидом, а його дочка Міхал любить Давида, 29 ще більше почав його боятися і став його ворогом на все життя.

30 Филистимські полководці й далі нападали, але щоразу Давид виявлявся кмітливішим, ніж будь-який інший воєначальник Саула. Його ім’я стало дуже шанованим.

Footnotes

  1. 18:1 Йонатан… всім серцем Буквально «душа Йонатана була прив’язана до душі Давида».
  2. 18:8 Він же… царство! Цей варіант міститься виключно у деяких древньогрецьких текстах.
  3. 18:25 ціни Тобто «викуп».
  4. 18:27 двісті У деяких древньогрецьких текстах—«сто».

Saul’s Growing Fear of David

18 After David had finished talking with Saul, Jonathan(A) became one in spirit with David, and he loved(B) him as himself.(C) From that day Saul kept David with him and did not let him return home to his family. And Jonathan made a covenant(D) with David because he loved him as himself. Jonathan took off the robe(E) he was wearing and gave it to David, along with his tunic, and even his sword, his bow and his belt.(F)

Whatever mission Saul sent him on, David was so successful(G) that Saul gave him a high rank in the army.(H) This pleased all the troops, and Saul’s officers as well.

When the men were returning home after David had killed the Philistine, the women came out from all the towns of Israel to meet King Saul with singing and dancing,(I) with joyful songs and with timbrels(J) and lyres. As they danced, they sang:(K)

“Saul has slain his thousands,
    and David his tens(L) of thousands.”

Saul was very angry; this refrain displeased him greatly. “They have credited David with tens of thousands,” he thought, “but me with only thousands. What more can he get but the kingdom?(M) And from that time on Saul kept a close(N) eye on David.

10 The next day an evil[a] spirit(O) from God came forcefully on Saul. He was prophesying in his house, while David was playing the lyre,(P) as he usually(Q) did. Saul had a spear(R) in his hand 11 and he hurled it, saying to himself,(S) “I’ll pin David to the wall.” But David eluded(T) him twice.(U)

12 Saul was afraid(V) of David, because the Lord(W) was with(X) David but had departed from(Y) Saul. 13 So he sent David away from him and gave him command over a thousand men, and David led(Z) the troops in their campaigns.(AA) 14 In everything he did he had great success,(AB) because the Lord was with(AC) him. 15 When Saul saw how successful he was, he was afraid of him. 16 But all Israel and Judah loved David, because he led them in their campaigns.(AD)

17 Saul said to David, “Here is my older daughter(AE) Merab. I will give her to you in marriage;(AF) only serve me bravely and fight the battles(AG) of the Lord.” For Saul said to himself,(AH) “I will not raise a hand against him. Let the Philistines do that!”

18 But David said to Saul, “Who am I,(AI) and what is my family or my clan in Israel, that I should become the king’s son-in-law?(AJ) 19 So[b] when the time came for Merab,(AK) Saul’s daughter, to be given to David, she was given in marriage to Adriel of Meholah.(AL)

20 Now Saul’s daughter Michal(AM) was in love with David, and when they told Saul about it, he was pleased.(AN) 21 “I will give her to him,” he thought, “so that she may be a snare(AO) to him and so that the hand of the Philistines may be against him.” So Saul said to David, “Now you have a second opportunity to become my son-in-law.”

22 Then Saul ordered his attendants: “Speak to David privately and say, ‘Look, the king likes you, and his attendants all love you; now become his son-in-law.’”

23 They repeated these words to David. But David said, “Do you think it is a small matter to become the king’s son-in-law?(AP) I’m only a poor man and little known.”

24 When Saul’s servants told him what David had said, 25 Saul replied, “Say to David, ‘The king wants no other price(AQ) for the bride than a hundred Philistine foreskins, to take revenge(AR) on his enemies.’” Saul’s plan(AS) was to have David fall by the hands of the Philistines.

26 When the attendants told David these things, he was pleased to become the king’s son-in-law. So before the allotted time elapsed, 27 David took his men with him and went out and killed two hundred Philistines and brought back their foreskins. They counted out the full number to the king so that David might become the king’s son-in-law. Then Saul gave him his daughter Michal(AT) in marriage.

28 When Saul realized that the Lord was with David and that his daughter Michal(AU) loved David, 29 Saul became still more afraid(AV) of him, and he remained his enemy the rest of his days.

30 The Philistine commanders continued to go out to battle, and as often as they did, David met with more success(AW) than the rest of Saul’s officers, and his name became well known.

Footnotes

  1. 1 Samuel 18:10 Or a harmful
  2. 1 Samuel 18:19 Or However,