Add parallel Print Page Options

По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...

Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...

Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?

Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...

Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?

Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!

Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.

Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:

10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...

11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!

Жінка говорить

Ніч за ніччю на ложі своїм
    я шукаю, кого так кохаю.
    Я шукаю, але не знаходжу.
Я подумала: «Встану й по місту піду,
    вздовж по вулицях та по майданах,
    щоб того розшукати, кого кохаю я».

Я шукала, але не знайшла.
Мене у місті здибала сторожа,
    що містом ходить.
Я спитала їх:
    «Чи бачили того, коханого мого?»

І тільки я пішла від них,
    одразу зустріла я того, кого кохаю я.
Я обняла його й не відпускала,
    поки в дім матері своєї не ввела, в кімнату,
    де зачала вона мене і народила.

Вона промовляє до Жінок

Я присягнутися примушу вас
    газелями чи оленями дикими,
що ви не будете будить кохання,
    допоки не запрагну я його.

Чоловік та його Наречена

Хто то з пустелі йде, немов дими
    жертовного вогню із ладаном і мирром,
    напахчений парфумом від купця?

Поглянь, це Соломонів паланкин[a].
    І воїнів довкола шістдесят—
    це воїни Ізраїлю при ньому.
Усі вони озброєні мечами,
    усі вони досвідчені бійці.
У кожного при боці меч напоготові
    для будь-якої небезпеки уночі.

Цар Соломон зробив цей паланкин,
    для себе спорудив з дерев ливанських.
10 Стовпи його із срібла він зробив,
    оббивку—з золота, сидіння—із пурпуру,
    ще й інкрустований з любов’ю
    дочками Єрусалима він.

11 Дочки Сіону, вийдіть і погляньте,
    на Соломона, на свого царя.
Він у вінці[b], яким вінчала його мати у день весілля,
    в день, коли він відзначав
    щасливе свято свого серця.

Footnotes

  1. 3:7 паланкин Пишні ноші, престол, що переносять раби.
  2. 3:11 у вінці Можливо, мова йде про вінок з квітів.

All night long on my bed
    I looked(A) for the one my heart loves;
    I looked for him but did not find him.
I will get up now and go about the city,
    through its streets and squares;
I will search for the one my heart loves.
    So I looked for him but did not find him.
The watchmen found me
    as they made their rounds in the city.(B)
    “Have you seen the one my heart loves?”
Scarcely had I passed them
    when I found the one my heart loves.
I held him and would not let him go
    till I had brought him to my mother’s house,(C)
    to the room of the one who conceived me.(D)
Daughters of Jerusalem, I charge you(E)
    by the gazelles and by the does of the field:
Do not arouse or awaken love
    until it so desires.(F)

Who is this coming up from the wilderness(G)
    like a column of smoke,
perfumed with myrrh(H) and incense
    made from all the spices(I) of the merchant?
Look! It is Solomon’s carriage,
    escorted by sixty warriors,(J)
    the noblest of Israel,
all of them wearing the sword,
    all experienced in battle,
each with his sword at his side,
    prepared for the terrors of the night.(K)
King Solomon made for himself the carriage;
    he made it of wood from Lebanon.
10 Its posts he made of silver,
    its base of gold.
Its seat was upholstered with purple,
    its interior inlaid with love.
Daughters of Jerusalem, 11 come out,
    and look, you daughters of Zion.(L)
Look[a] on King Solomon wearing a crown,
    the crown with which his mother crowned him
on the day of his wedding,
    the day his heart rejoiced.(M)

Footnotes

  1. Song of Songs 3:11 Or interior lovingly inlaid / by the daughters of Jerusalem. / 11 Come out, you daughters of Zion, / and look