Add parallel Print Page Options

Я саронська троянда, я долинна лілея!

Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!

Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!

Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!

Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!

Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...

Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...

Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...

10 Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

11 Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.

12 Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!

13 Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

14 Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!

15 Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!

16 Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!

17 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!

Я крокус рівнини Шарону,
    я конвалія із долини.

Чоловік говорить

Мов та лілея між шипів,
    моя кохана між жінками.

Вона відповідає

Мов яблуня поміж дерев у лісі,
    так і коханий мій поміж чоловіків.

Вона говорить до Жінок

Люблю я бути в затінку його,
    і плід його мені солодкий.
Він ввів мене в свій дім п’янкий
    під прапором свого кохання.
Родзинковий пиріг хай підкріпить мене,
    хай яблука дадуть мені підтримку,
    бо я уже знесилена коханням[a].
Ліва його рука під головою в мене,
    а правою він обіймає мене.

Дочки Єрусалима, покляніться
    газелями чи оленями дикими,
що ви не будете будить кохання,
    допоки не запрагну я його.

Вона продовжує

Ось чую я, що коханий мій підходить,
    через гори перестрибує,
    через пагорби перескакує.
Коханий мій немов газель, чи оленятко.
    Дивись, он він стоїть за муром нашого будинку
    і зазирає у вікно, він потай зазирає через ґрати.
10 Коханий мій відповів, сказав мені:
    «Вставай, моя прекрасна, моя люба, і ходім.
11 Я так кажу, бо вже зима минула,
    дощі пройшли й пішли собі[b].
12 З’явилися вже квіти на землі,
    пора пісень прийшла[c], і в нашім краї
    голубки туркотіння чую я.
13 На смоковниці наливаються плоди,
    і виноградні лози так цвітуть духмяно.
    Вставай, моя кохана, моя гарна, і ходім.

14 Моя голубка у розщелинах сховалась,
    у схованих печерах диких скель,
ти покажи мені своє обличчя,
    подай-но голос, щоби я його почув.
Бо голос твій—солодкий,
    і вигляд—прекрасний».

Вона промовляє до Жінок

15 Спіймайте нам лисиць, маленьких лисів отих,
    що виноградники псують,
    бо ж наші виноградники в цвіту.

16 Коханий мій—він мій, а я—його;
    він випаса отари в рясноквітті.
17 Аж доки не проснеться подих дня
    і не втечуть від нього ночі тіні.
Вернись, мій любий, стань мов та газель
    чи олень молодий в горах Бетера[d].

Footnotes

  1. 2:5 яблука… коханням Можливо, автор тут застосовує гру слів. Слово «знесилена» звучить подібно до слова «пиріг».
  2. 2:11 зима… собі Зимові місяці—це дощові місяці в Ізраїлі.
  3. 2:12 пора… прийшла Або «час підрізувати гілля».
  4. 2:17 Бетер Місто на південний захід від Єрусалима.