Add parallel Print Page Options

Соломонова Пісня над піснями.

Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші кохання твої від вина!

На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!

Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!

Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!

Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...

Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад твоїх друзів я буду, немов та причинна?

Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй при шатрах пастуших козлятка свої.

Я тебе прирівняв до лошиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!

10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста!

11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!

12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.

13 Мій коханий для мене мов китиця мирри: спочиває між персами в мене!

14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!

15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!

16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!

17 Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!

Соломонова пісня над піснями.

Жінка своєму Коханому

Хай він вкриє мене цілунками уст своїх,
    бо любов його вина солодша.
Пахощі його—найзапашніші,
    ім’я його—розбризкані парфуми.
    Тому його дівчата і кохають.
Візьми мене з собою!
    Давай разом втечемо від усіх!

Привів мене в свою кімнату цар.

Жінки Єрусалиму Чоловікові

Втішаймося і веселімося разом.
    Любов його солодша, ніж вино,
    тому й жінки обожнюють його.

Вона розмовляє з Жінками

Дочки Єрусалима, я темношкіра, але я чарівна.
    Я смуглява, немов намети Кедара[a],
    і гарна, мов намети Салми[b].

Ви не дивіться, що я темна,
    від сонце, під яким засмагла.
Сини моєї матері на мене запалились гнівом.
    Мене зробили наглядачкою
    за виноградником своїм.
Свою ж лозу, яка мені належить,
    я вже належно доглядати не могла.

Вона розмовляє з Ним

Скажи мені о ти, кого душа кохає,
    де ти пасеш своїх овець?
Де спочити ти їм даєш опівдні?
    Скажи мені, щоб не була мов та я,
    наймичка при отарах твоїх друзів.

Він розмовляє з Ней

Якщо не знаєш, де знайти мене,
    ти, найпрекрасніша з усіх жінок,
йди по слідах моїх овець,
    і козенят своїх паси коло наметів інших пастухів.
Я порівняю тебе, люба моя,
    з лошицею колісниць фараонових.
    Виблискують вони сяйливо від прикрас.
10-11 Ось і для тебе я приготував прикраси:
    щоки твої прегарні стали від сережок,
    і шия від намиста гарна стала.

Вона говорить

12 Коли мій цар на своїм ложі,
    мій нард[c] так солодко пахтить.
13 Коханий мій, немов торбинка з мирром[d],
    що ніч проводить в мене між грудьми.
14 Коханий мій немов би хенни[e] ґроно,
    що в виноградниках Ен-Ґеді[f] розцвіла.

Чоловік говорить

15 І справді ти прекрасна, моя люба,
    а твої очі ніби голубки.

Жінка промовляє

16 І справді ти прегарний, мій коханий,
    а ложе наше справді пишне!
17 Бруси будинку нашого—це кедри,
    а крокви дому нашого—то сосни.

Footnotes

  1. 1:5 Кедар Арабське плем’я, яке робило намети з чорної козячої вовни.
  2. 1:5 Салма Назва арабського племені. У древньогебрейських рукописах—«Соломона». Але див.: Рут 4:20-21.
  3. 1:12 нард Рослина на Сході з родини валеріанових, з якої робили пахощі.
  4. 1:13 мирро Ароматична олія, що вживалася в косметичних цілях.
  5. 1:14 хенна Запашна квітка на Близькому Сході.
  6. 1:14 Ен-Ґеді Місто поблизу Мертвого моря, славне своїми пахощами та прянощами.