Add parallel Print Page Options

90 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!

Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!

Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!

Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна...

Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:

уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне!

Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,

Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!

Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання...

10 Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...

11 Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою!

12 Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!

13 Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів!

14 Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!

15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!

16 Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам,

17 і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!

Книга Четверта

(Псалми 90-106)

Молитва Мойсея, Божого чоловіка.

Володарю, на віки вічні був Ти нашим житлом!
Ще гори народитися не встигли,
    землі простори ще не сотворились,
    а ти вже Богом був.
Ти завжди існував і жити вічно будеш, Боже!

Синам людським Ти народження й життя даєш,
    та згодом повертаєш в порох.
5-6 Тисячоліття, як вчорашній день для Тебе,
    як ніч минає швидко до світанку.
Ти змітаєш нас, наше життя минає наче сон,
    ще й не розвиднілося, а нас уже немає.
Ми, як трава,
    що вранці виростає, а ввечері суха, зів’яла.

Коли Ти гніваєшся, нам кінець,
    Твій гнів лякає і вбиває!
Усі гріхи мої—перед Тобою,
    Ти бачиш, Боже, кожен гріх таємний.
Твій гнів нам може коштувати життя,
    яке, мов те зітхання, швидкоплинне.
10 Ми живемо принаймні сімдесят,
    а дужчі—то й вісімдесят років.
Та й те життя наповнене стражданням і трудом,
    аж ось скінчилося, і ми вже відлітаєм.

11 Хто знає вповні силу Твого гніву,
    і люті повної Твого гніву,
12     що відміряє довжину життя?
Навчи нас мудро дні свої прожити.
13 Коли ж Ти, Господи, повернешся до нас
    і слуг Своїх утішиш?
14 Своєю щирою любов’ю наповни кожен ранок,
    щоб нам блаженство й радість у житті пізнати.
15 Даруй нам стільки ж років щастя,
    як Ти завдав нам болю і турбот.
16 Дай Твоїм слугам і нащадкам їхнім
    побачити Твої діла величні.
17 Дай, Боже, нашого Володаря пізнати ласку.
    Підтримай і скеруй усе, що чиним ми,
    хай благом будуть всі плоди роботи нашій.