Псалми 78
Ukrainian Bible
78 Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
2 нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!
3 Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
4 того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
5 Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
6 щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
7 і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
8 і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
10 вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
11 і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
13 Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
14 і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
16 Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
17 Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
18 і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
19 і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
20 Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?
21 Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,
22 бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
23 А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
24 і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
25 Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
26 Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
28 і спустив його серед табору його, коло наметів його.
29 і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
30 Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
31 а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...
32 Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
33 і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
34 Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
35 і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
36 і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...
38 Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
40 Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
41 і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,
42 вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
43 як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
44 і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...
45 Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
46 А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
47 Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
48 і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
49 Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
50 Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
51 і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
52 і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
53 і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
54 і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
55 і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.
56 Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
58 і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
59 Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,
60 і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...
62 і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
63 його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
64 його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
66 і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
67 Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
69 і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
70 і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
71 від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,
72 і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!
Псалтирь 78
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
1 Маскіль Асафа.
Народе мій, почуй мою науку,
зверни свій слух до слів моїх.
2 Для притчі розімкну уста,
додам прислів’я із часів прадавніх.
3 Ці притчі ми вже чули й добре знаємо,
бо нам батьки розповідали їх.
4 Ми від нащадків їх не приховаємо.
Вони розповідатимуть прийдешнім поколінням
про діла Господні славні.
Його могуття і діяння дивовижні
прославляти будем.
5 Господь із Яковом уклав Угоду,
Він для Ізраїлю створив Закон,
якого наказав дітей навчати,
6 щоб до останнього дійшов він покоління.
Народиться людина,
підросте і передасть усе це своїм дітям.
7 Тоді у всіх людей довіра існуватиме до Бога,
і не забудеться, що Бог зробив.
Коритимуться заповітам Божим безвідмовно.
8 Не повставатимуть вони, як їхні предки,
те покоління вперте й бунтівливе,
те покоління з неслухняним духом.
9 Неначе бумеранґ, зброя народу Ефраїма,
на них же повернулася в бою.
10 Від Заповіту Божого відмовились вони,
наслідувати Його закон вони не стали.
11 Забули ті вражаючі й великі справи,
які їм Бог явив
12 перед очима їхніх предків у Зоані,
ті чудеса, що Він здійснив в Єгипті.
13 Він море розділив, людей провів крізь нього,
довкола них здіймалася вода стіною.
14 А потім хмарою їх вів щодня,
й вогнем яскравим вів щоночі.
15 В пустелі скелю Бог розсік,
дав людям воду з глибини земної.
16 Бог змусив воду річкою текти із скелі.
17 Та люди все грішили проти Бога,
в пустелі навіть Всемогутньому не йняли віри.
18 Тоді наважилися Бога перевірить,
і, зголоднілі, їжі попросили.
19 І, нарікаючи, казали:
«Невже в пустелі Бог не зможе дати їжу?
20 Він скелю розколов, і полилась вода рікою;
Тож може дати Він нам і хліб, і м’ясо?»
21 Почувши, що говорять,
Господь розгнівався на Якова.
Бог дуже був лихий на Ізраїль.
22 Бо віру в Бога люди не плекали,
не вірили, що Бог врятує їх.
23 Тоді Господь розверзнув хмари.
24 Мов дощ, злетіла з неба манна на поживу,
Він дав їм хліб небесний.
25 Тож їжа Ангелів дісталась людям,
послав їм Бог достатньо, щоб наїстись.
26 Тоді їм Бог подарував південно-східний вітер.
27 На них дощем посипались птахи небесні,
немов пісок морський, упало з неба м’ясо.
28 Птахів сідати змусив просто в їхній табір, між наметів.
29 Бог дав їм все, чого хотіли,
тож мали люди досхочу, чим поживитись.
30 Але пожадливі накинулись на м’ясо
і пожирали тих птахів живцем.
31 Бог прогнівивсь на тих людей і найміцніших вбив;
здоровим юнакам, і тим послав хворобу.
32 Та попри все це люди знов і знов грішили,
не вірячи у всі оті дива.
33 Дні їхні скінчились марнотно,
літа минули у страху.
34 Коли Господь одних життя збавляв,
то інші поверталися до Нього,
до Бога бігли спрагло.
35 Тоді вже згадували всі, що Бог—їхня Скеля,
і знову пам’ятали, що це Всевишній їх звільнив.
36-37 Лиш серце їхнє не зміцніло в Ньому,
вони були невірні Його заповітам.
38 Та Бог був милосердний,
Він простив гріхи й життя лишив їм,
щоразу стишуючи гнів.
39 Бог пам’ятав—вони всього лиш люди,
вони, як вітер, що подув, і вже нема.
40 Вони так часто повставали проти Нього у пустелі,
Його засмучували в диких землях!
41 Ті люди знов і знов Його терпінням зловживали,
і ображали Святого Бога Ізраїлю.
42 Не пам’ятали тих часів, коли Він спас їх
від ворогів численних.
43 Забули вони чудеса в Єгипті і дива в полях Зоана,
44 як Бог річки перетворив на кров,
щоб єгиптяни не могли напитись.
45 Він напустив хмари мух, щоб жалили народ Єгипту,
й жаб, які народ єгипетський губили.
46 Бог віддав хлібів врожаї сарані,
віддав городину гусені-ненажері.
47 Він градом знищив єгипетську лозу і
мокрим снігом поморозив сикомору,
48 та моровицю на худобу напустив.
49 Бог Свій гнів у Єгипті показав,
пославши Ангелів караючих на нього,
50 та гнів явивши без останку,
тяжким недугом вразив ворогів.
51 Всіх первістків Єгипту він побив,
знак чоловічої потуги у родині Хама[a].
52 Немов овець, Він Свій народ повів в пустелю.
53 Він їм безпеку дарував,
і не було причин для страху.
В Червонім морі ворогів всіх Він потопив.
54 І вивів до підніжжя гори святої,
що створена Його рукою.
55 Прогнав Господь всі інші племена,
і роду кожному Він землю наділив,
на землях ворогів їх оселивши.
56 Та все ж вони Всевишнього терпінням зловживали
і повставала проти Нього знов,
не слідуючи заповідям Бога.
57 Народ Ізраїлю від Бога відвернувся,
мов бумеранґ, що змінює свій шлях.
58 Узвишшя звівши, Бога прогнівили,
збудили ревнощі Його, вклоняючись бовванам.
59 Про все це Бог почув і розлютився,
й суворо відштовхнув Ізраїль!
60 І кинув Бог святий намет у Шило,
де жив Він серед смертних.
61 Святий ковчег Він дозволив іншим полонити,
символ Своєї сили в руки ворога віддав.
62 Він дав загинути народу у війні за те,
що прогнівить Його посміли.
63 Пісень весільних не заводили дівчата,
бо наречених їхніх вже пожер вогонь.
64 Священиків мечі пожерли їхні,
та вдовам голосити не дали.
65 Нарешті наш Володар підхопився,
мов воїн, що в бою шалений від вина.
66 Він ворогів прогнав, Він їх принизив,
ганьби цієї їм уже не змити.
67 Тож зрікся Бог намету Йосипа[b],
й коліно Ефраїма не обрав[c].
68 Коліно Юди вибрав Бог, Сіон обрав,
ту гору, що її Він любить.
69 Він стіни звів святого храму, як зводив гори;
створив фундамент, як створив і землю.
70 Давида Бог обрав Своїм слугою.
Давид стеріг овець в кошарі,
та Бог його забрав від них.
71 Віднявши від грудей,
поставив Бог його пасти Своїх людей—
отару Якова й отару Ізраїля.
72 Тож пас Давид народ із чистим устремлінням
і вправною рукою вів його.
Footnotes
- 78:51 Хам Згідно з Книгою Буття він був основоположником єгиптян і всіх північноафриканських народів.
- 78:67 намету Йосипа Очевидно, йдеться про святий намет у Шило.
- 78:67 коліно… не обрав Ефраїмове коліно було найбільшим і найвпливовішим серед ізраїльських колін. Тут, очевидно, йдеться про царя Саула, який теж належав до ефраїміїв і від якого Бог відвернувся, дарувавши прихильність наступному цареві—Давиду.
Copyright © 2007 by Bible League International