Add parallel Print Page Options

31 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (31-2) На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений, визволь мене в Своїй правді!

(31-3) Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене!

(31-4) Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене!

(31-5) Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя!

(31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!

(31-7) Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа.

(31-8) Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі,

(31-9) і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!

(31-10) Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,

10 (31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!

11 (31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!

12 (31-13) Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина...

13 (31-14) Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу,

14 (31-15) а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог!

15 (31-16) В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!

16 (31-17) Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,

17 (31-18) Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу,

18 (31-19) нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою!

19 (31-20) Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами!

20 (31-21) Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!

21 (31-22) Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті!

22 (31-23) А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав...

23 (31-24) Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.

24 (31-25) Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!

Для диригента. Псалом Давида.

Господи, шукав притулку в Тебе,
    не дозволяй мені розчаруватись,
    завжди будь добрим і спаси мене.
Увагою не обійди мене, будь ласка,
    прийди мерщій мені допомогти.
Стань нездоланною для ворогів горою,
    твердинею моєю, захисти.
Ти—моя Скеля, Ти—моя Твердиня,
    отож в ім’я Своє спрямовуй і веди.
Врятуй з тенет, розкинутих для мене,
    адже я передаю життя[a] своє у твої руки[b].
О Господи, Ти—Бог, Якому люди вірять,
    Твоїм рукам ввіряюсь. Порятуй!

Я зневажаю тих, хто довіряє
    бовванам немічним.
    Господь—мій оберіг.
Щасливий, веселюся і танцюю,
    бо милість Ти мені подарував,
помітивши, як тяжко я страждаю,
    душі моєї біль Ти зрозумів.
Ти на поталу ворогу не кинув, звільнив мене.

10 О Господи, я в небезпеці, зглянься!
    Я згорювався, виплакав всі очі,
    здавила туга душу й тіло.
11 Життя моє згасає у печалі,
    і роки відлітають у журбі.
З’їдає сили почуття провини,
    воно вгризається в мої кістки.
12 Від ворогів своїх терплю зневагу,
    зневагу від сусідів я терплю,
    вже родичі, і ті мене бояться,
    на вулиці сахаються мене.
13 Забутий я людьми, неначе вмер я,
    так ніби в домі непотрібна річ.
14 Про себе я почув плітки жахливі,
    люди їх довкруги плетуть,
коли змовляються, зібравшись, проти мене,
    про те, як відібрати моє життя.

15 Але я, Господи, надіюся на Тебе,
    і через те кажу я: «Ти—мій Бог».
16 Моє майбутнє Ти в руках тримаєш.
    Врятуй мене від ворогів моїх!
17 Осяй Своїм лицем слугу Свого, благаю,
    і в милості Своїй врятуй мене.
18 До Тебе, Господи, звернувсь по допомогу,
    й не бути присоромленим мені.
Ганьба впаде на тих людців зловмисних,
    вони зійдуть в могилу в німоті.
19 Нехай брехливі язики замовкнуть.
    Пихаті й злісні казна що верзуть,
    плетуть чутки про праведну людину.

20 Та Ти зберіг для тих, хто в Тебе вірить,
    благословення щедрі.
Як багато добра даруєш людям,
    що Тебе шанують,
    щоб захистить їх від лихих людей!
21 У потайних місцях даєш притулок їм,
    в Своїй оселі[c] від всіх тих, хто замишляє зло на них,
    від ненависників у схованці Ти прихищаєш їх.
22 Славімо Господа за доброту Його,
    що Він явив, коли я був в облозі.
23 Колись, настрашений, я говорив:
    «Я там, де Він мені не допоможе».
І все ж мої молитви Ти почув,
    як я Тебе благав про допомогу.

24 Хто вірний Господу, любіть Його!
    Він захищає тих, хто в Нього вірить.
Пихатим Він відплатить так,
    як заслуговують вони!
25 Тож будьте сильними і мужніми усі,
    хто покладається на поміч на Господню!

Footnotes

  1. 31:5 життя Або «дух».
  2. 31:5 адже… руки Або «на тебе покладаюсь я цілком».
  3. 31:21 в Своїй оселі Можливий також переклад «Перед Своїм лицем».