Add parallel Print Page Options

17 Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних!

Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту!

Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. і роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило,

а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.

Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися!

Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,

покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї.

Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене

від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене!

10 Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно.

11 Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю...

12 із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті...

13 Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,

14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать.

15 А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою!

Молитва Давида.

Господи, почуй моє благання справедливості,
    прислухайсь до мольби моєї,
    почуй молитву, мовлену неложними устами.
Нехай мені від Тебе справедливість буде,
    бо видна істина Твоїм очам.
Ти завітав вночі і моє серце перевірив,
    мене Ти випробував і не знайшов щербинки.
    Я вирішив, що не грішитимуть уста мої.
Хоч що б робили інші, я тримався
    від кривдників подалі,
    бо слухаю Тебе!
Тож прошу, Господи, не дай
    мені звернуть з путі Твого,
    не дай спіткнутися і впасти.

Я попросив у Тебе допомоги,
    і, звісно ж, Боже, відгукнешся Ти!
Схили до мене вухо,
    вислухай мої мольби!
Тобі багато довіряється людей.
    Вони шукають допомоги в Тебе,
    як люди повстають на них.
І Ти могутньою правицею рятуєш.
    Яви ж любов прекрасну й безкінечну!
І захисти мене,
    немов зіницю Свого ока!
Сховай мене під крилами Своїми
    від тих людців, що хочуть погубить мене,
    від ворогів смертельних, які оточили мене.
10 У них жалю немає,
    бундючна їхня мова.
11 Ці люди мене гнали, потім оточили,
    й тепер уже готові кинутись на мене.
12 Вони мов лев, який на здобич зазіхає,
    мов левеня, що причаїлося в кущах.

13 Встань, Господи,[a] на них, і підітни їм ноги.
    Яви свій меч і мою душу порятуй
    від ворога лихого!
14 Правицею Своєю оборони моє життя від цих людців,
    які радіють надбанням своїм у цім лиш світі.
А людям тим, яких цінуєш, дай їжі досхочу,
    і їхнім дітям вволю їжі,
    щоб ще й онуків було чим нагодувати[b].

15 А я молив Тебе про справедливість,
    і я її побачу, коли Ти лице Своє мені покажеш,
    і яка то буде втіха!

Footnotes

  1. 17:13 Встань, Господи Таким був поклик юдеїв, коли вони йшли у бій, тримаючи над головою ковчег Заповіту. Тобто автор закликає Господа допомогти йому в боротьбі з ворогами.
  2. 17:14 А людям… нагодувати Можливе й інше прочитання другого речення цього вірша: «А людям тим, яких цінуєш, дай плід утробам їхнім, щоб привели дітей багато, щоб і онукам перейшло їхнє добро».