Add parallel Print Page Options

114 Як виходив ізраїль з Єгипту, від народу чужого дім Яковів,

Юда став за святиню Йому, а ізраїль Його пануванням!

Побачило море все це і побігло, Йордан повернувся назад!

Гори скакали, немов баранці, а пагірки немов ті ягнята!

Що тобі, море, що ти втікаєш? Йордане, що ти повернувся назад?

Чого скачете, гори, немов баранці, а пагірки мов ті ягнята?

Тремти, земле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова,

що скелю обертає в озеро водне, а кремінь на водне джерело!

Коли Ізраїль, Якова родина, пішов з Єгипту,
    полишивши край чужинський.
Юдея стала святим Божим місцем,
    Ізраїль став землею, де керує Бог.
Як сталося таке, те море бачило,
    Йордану води зупинились й потекли назад.

У танку закружляли гори, наче козенята дикі,
    брикались пагорби, немов малі ягнята.

Що думало про все це Червоне море,
    коли Йордан спинився і назад побіг,
коли у танку закружляли гори, наче козенята дикі,
    а пагорби, мов ті ягнята, веселились,
і затрусилася земля перед володарем,
    Господом Богом Якова?

То ж Він був тим, Хто скелю розколов,
    Хто джерело зробив зі скелі, озеро розливши.