Повторення Закону 32
Ukrainian Bible
32 Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх!
2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень.
3 Як буду я кликати Ймення Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!
4 Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі, Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він.
5 Зіпсулись вони, не Його то сини, покоління невірне й покручене.
6 Чи тим віддасте Господеві, народе нікчемний й немудрий? Чи ж не Він Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.
7 Пам'ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, запитай свого батька, і покаже тобі твоїх тих старших, а вони тобі скажуть.
8 Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів.
9 Бо частка Господня народ Його, Яків відміряний уділ спадщини Його.
10 Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн, та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока.
11 Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм,
12 так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було.
13 Він його садовив на висотах землі, і він їв польові врожаї, Він медом із скелі його годував, і оливою з скельного кременя,
14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібної, разом із лоєм ягнят та баранів з Башану й козлів, разом з такою пшеницею, як лій на нирках, і кров виноградної ягоди пив ти вином.
15 І потовстів Єшурун та й брикатися став. І ти потовстів, погрубів, став гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого злегковажив.
16 Чужими богами Його роздражнили, Його розгнівили своїми гидотами.
17 Вони демонам жертви складали, не Богу, складали богам, що не відали їх, новим, що недавно прийшли, не лякалися їх батьки ваші!
18 Забуваєш ти Скелю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.
19 І побачив Господь, та й зненавидів їх, через гнів на синів Своїх і на дочок Своїх,
20 та й сказав: Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кінець, бо вони покоління розбещене, діти, що в них нема віри.
21 Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, нерозумним народом розгніваю їх.
22 Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір.
23 Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них.
24 Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі.
25 Надворі забиватиме меч, а в кімнатах страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.
26 Я сказав: Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам'ять,
27 та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це.
28 Бо вони люд безрадний, і нема в них розумування.
29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій.
30 Як може один гнати тисячу, а два проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала їхня Скеля, і Господь видав їх?
31 Не така бо їх скеля, як наша та Скеля, хай судять самі вороги.
32 Бо їх виноград з винограду содомського та з піль тих гоморських, винні ягоди їхні отруйні то ягоди, вони грона гіркоти для них,
33 вино їхнє зміїна отрута і гадюча погибельна їдь!
34 Чи замкнене в Мене не це, у скарбницях Моїх запечатане?
35 Моя пімста й відплата на час, коли їхня нога посковзнеться, бо близький день погибелі їх, поспішає майбутнє для них.
36 Бо розсудить Господь Свій народ, і змилосердиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабіла, і нема ні невільного, ані вільного.
37 І Він скаже тоді: Де їх боги, де скеля, що в ній поховались вони,
38 що їли вони лій кривавих їх жертов, пили вино жертов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.
39 Побачте тепер, що Я Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.
40 Бо до неба підношу Я руку Свою та й кажу: Я навіки Живий!
41 Поправді кажу вам: Я вістря Свого меча нагострю, і рука Моя схопиться суду, тоді відімщу Я Своїм ворогам, і Своїм ненависникам Я відплачу.
42 Я стріли Свої понапоюю кров'ю, а Мій меч поїдатиме м'ясо, кров'ю забитого й бранця, головами кучматими ворога.
43 Радійте, погани, з народом Його, бо Він відімститься за кров Своїх всіх рабів, і пімсту поверне Своїм ворогам, і викупить землю Свою, Свій народ.
44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова цієї пісні до ушей народу, він та Ісус, син Навинів.
45 А коли Мойсей скінчив промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,
46 то сказав він до них: Приложіть свої серця до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова цього Закону.
47 Бо це для вас не слово порожнє, воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її.
48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:
49 Вийди на ту гору Аварім, на гору Нево, що в моавському краї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.
50 І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Аарон на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,
51 за те, що ви спроневірилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізраїлевих синів.
52 Бо знавпроти побачиш ти той Край, та не ввійдеш туди, до того Краю, що Я даю Ізраїлевим синам.
Второзаконие 32
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Мойсеєва пісня
32 Слухайте, о небеса, я промовлятиму,
почуй, о земле, уст моїх слова.
2 Нехай дощем проллється моє вчення.
Нехай слова мої впадуть росою,
немов краплини дощові на молоду травицю,
мов дощ рясний на парость молоду.
3 Бо я проголошу ім’я Господнє,
хвалу воздайте Богові своєму.
4 Він—Скеля. Досконалі Його справи,
бо всі Його дороги справедливі.
Бог вірний, Він не чинить кривди,
Він чесний й праведний.
5 Вони чинили проти Нього кривду,
і більш вони Йому не діти через всі гріхи свої,
спотворене, зрадливе покоління.
6 Хіба ж то так віддячувати Господу,
дурний народе, нетямущий?
Хіба ж не твій Він Батько, не Творець,
Який створив і сформував тебе?
7 Згадай ті давні дні.
Подумай про літа, що вже давно минули.
Спитай у батька, він тобі розкаже,
спитай старійшин, ті повідають тобі.
8 Коли Всевишній дав народам їхні землі,
коли Він людство розділив,
Він встановив кордони між народами,
за числом Ангелів[a].
9 Але Господня частка—це Його народ.
Господній спадок—Яків.
10 Господь знайшов його у краю пустельнім,
у голих і незвіданих пустельних землях.
Він прикрив його й піклувався ним,
Він його беріг, немов зіницю ока.
11 Немов орел, що над гніздом літає,
і поруч з пташенятами кружляє.
Він крила простирає щоб підтримать їх,
і нести на своєму пір’ї.
12 Господь один вів Якова.
І жодного чужого бога не було.
13 Провів його через гірську країну
і годував його плодами поля.
Він медом годував його зі скель,
олією із каменя твердого.
14 Від череди давав Він масло,
від отари—молоко із жиром від ягнят й баранів із Башану,
й козлів разом з зерном добірним,
і пив вино ти з крові винограду.
15 Та погладкішав Єшурун[b] і вибрикнув.
Він став гладкий, вгодований і повний,
покинув Бога, що створив його.
16 Зневажив Скелю, що Його порятувала.
Вони розгнівали Його чужими богами.
Вони Його гидотами роздратували.
17 Вони приносили жертви бовванам, що Богом не були,
богам, яких вони не знали,
та новим, які з’явились нещодавно.
Батьки твої про них не знали.
18 Забув ти Скелю, що життя тобі дала.
Забув ти Бога, що тебе у муках породив.
19 Господь побачив і відринув їх,
сини й дочки Його роздратували.
20 І мовив Він: «На них Я і не гляну.
Побачу Я, яка їм буде доля.
Вони зіпсований народ, то діти,
які до батька вірності не мають.
21 Вони мене розгнівали своїми небогами,
нікчемними бовванами своїми розлютили.
Тож нелюдами розлучу Я їх,
Я їх розгніваю лихим народом.
22 Бо розгорівся вже вогонь Мого гніву,
палає він до підземелля мертвих.
І пожере він землю із її плодами,
й запалить він підніжжя гір.
23 Я наведу на них нещастя.
Я проти них нашлю всі Мої стріли.
24 Вони заслабнуть від голодомору,
їх пожеруть страшні хвороби й лютий жар.
Нашлю на них Я диких звірів
із гадами отруйними разом.
25 По вулицях на них чигає меч разючий,
а по оселях—жах.
Ворог вб’є і хлопців і дівчат,
і немовлят разом з дідами сивими».
26 Сказав Я: «Вигублю Я їх,
зітру про них всі згадки серед людства.
27 Боявся Я, що їхні вороги мене розлютять,
що їхні вороги все перекрутять, що скажуть:
„Ми перемогли самі, Господь нічого не робив цього”».
28 Адже вони народ, який не має глузду
і розуміння в них ніякого нема.
29 Якби вони були мудріші, то збагнули б,
то зрозуміли б те, який кінець на них чекає!
30 Як може воїн переслідувати тисячу,
як можуть двоє змусити втекти велике військо,
якщо лиш їхня Скеля їх не видала,
якщо Господь їх не покинув.
31 Бо їхня скеля не така, як наша Скеля,
і навіть вороги те можуть розсудити.
32 Поля й виноградники будуть зруйновані,
наче Содом і Ґоморра.
Їхній виноград—отруєний,
гіркі на ньому грона.
33 Вино у них—гадюча отрута,
смертельна отрута кобри.
34 Цю кару Я ховав ретельно,
приховував її в Своїй скарбниці.
35 Я покараю їх і відплачу.
Вже скоро послизнуться ноги їхні.
Надходить час стражданням їхнім.
І кара їхня наближається уже.
36 Господь судитиме народ Свій,
Він милосердя матиме до слуг Своїх,
коли побачить Він, що сила їхня зникла,
і не лишилось жодного, ні вільного, ані раба.
37 Тоді Він скаже: «Де ж ті їхні боги,
де камінь, у якому все шукали порятунку?
38 Де боги ті, що їли жир пожертв,
пили вино, принесене в пожертву?
Хай встануть, допоможуть вам, хай захистять вас.
39 Дивіться, отже, Я є Бог. Немає бога, окрім Мене.
Я і вбиваю, і даю життя. Я рани завдаю, і Я зціляю,
нікому врятуватися від рук Моїх не вдасться.
40 Підводжу руку Я Свою до неба і кажу:
„Так само правда це, як те, що Я живу повік”.
41 Я вигострю блискучого Свого меча
візьму Я в руку справедливість.
Я покараю ворогів Своїх,
тим відплачу Я, хто Мене ненавидить.
42 Я Свої стріли кров’ю напою,
Я нагодую меч Мій плоттю
і кров’ю вбитих, полонених,
і головами тих вельмож ворожих.
43 Хваліть Його народ, народи,
бо Він відплатить вам за кров рабів Своїх,
Він покарає ворогів Своїх,
очистить землю для Свого народу».
Мойсей навчає народ своєї пісні
44 Тоді Мойсей пішов і мовив усі слова цієї пісні, щоб почули всі люди Ізраїлю. Ісус, син Навина, був з ним. 45 Коли Мойсей прийшов і промовив усі слова до всього Ізраїлю, 46 він сказав їм: «Прийміть до серця слова, якими я сьогодні свідчу проти вас. Використайте їх як наказ своїм дітям, щоб сумлінно виконувати кожне слово цього зведення правил. 47 Бо це не пусте слово для вас. Це життя ваше. Цим словом ви будете жити довго в землі, яку ви, перейшовши Йордан, візьмете собі у власність».
Мойсей на горі Нево
48 Господь того самого дня говорив з Мойсеєм і сказав: 49 «Зійди на гори Аваримські, на гору Нево в землі Моав навпроти Єрихона. Подивись на землю Ханаанську, яку Я даю синам Ізраїлю у власність. 50 Ти помреш там на горі, на яку зійдеш, і приєднаєшся до свого народу, так само як твій брат Аарон помер на горі Гор і приєднався до свого народу. 51 Бо ви були невірні Мені серед синів Ізраїлю над водами Меріва біля Кадеша в пустелі Сін, бо не шанували святості Моєї серед синів Ізраїлю. 52 Тому ти побачиш її тільки звіддалік, але не ввійдеш у землю, яку Я даю синам Ізраїлю».
Footnotes
- 32:8 Ангелів Цей варіант міститься виключно у деяких древньогрецьких текстах. У деяких древньогебрейських та кумранських рукописах—«синів Бога», тобто «Ангелів». У більшості древньогебрейських текстів міститься «синів Ізраїлю». Див.: Вих. 1:5.
- 32:15 Єшурун Ще одна назва Ізраїлю. «Єшурун» означає «добрий» або «порядний».
Copyright © 2007 by Bible League International