Плач Єремії 2
Ukrainian Bible
2 Як захмарив Господь в Своїм гніві сіонську дочку! Він кинув із неба на землю пишноту Ізраїля, і не згадав у день гніву Свого про підніжка ногам Своїм,
2 понищив Господь, не помилував житла всі Яковові... Він позбурював у гніві Своїм у дочки Юди твердині, на землю звалив, збезчестив Він царство й князів усіх його...
3 В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, правицю Свою відвернув Він від ворога, та й запалав проти Якова, мов той палючий огонь, що навколо жере!
4 Він нап'яв Свого лука, як ворог, противником стала правиця Його, і Він вибив усе, що для ока було пожадане, у скинії доньки сіонської вилив запеклість Свою, як огонь...
5 Господь став, як той ворог, понищив Ізраїля Він, всі палати його зруйнував, твердині його попустошив, і Юдиній доньці примножив зідхання та стогін!
6 Понищив горожу Свою, немов у садка, місце зборів Своїх попустошив, Господь учинив, що забули в Сіоні про свято й суботу, і відкинув царя та священика в лютості гніву Свого...
7 Покинув Господь Свого жертівника, допустив побезчестити святиню Свою, передав в руку ворога мури палаців її, вороги зашуміли в Господньому домі, немов би святкового дня!
8 Задумав Господь зруйнувати мур сіонської доньки, Він витягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумними вчинив передмур'я та мур, вони разом ослабли...
9 Її брами запалися в землю, понищив Він та поламав її засуви... Її цар і князі її серед поганів... Немає навчання Закону, і пророки її не знаходять видіння від Господа...
10 Сидять на землі та мовчать старші доньки сіонської, порох посипали на свою голову, підперезались веретами, аж до землі свою голову єрусалимські дівчата схилили...
11 Повипливали від сліз мої очі, моє нутро клекоче, на землю печінка моя виливається через занепад дочки мого люду, коли немовля й сосунець умлівають голодні на площах міських.
12 Вони квилять своїм матерям: Де пожива й вино? І скулюються, як ранений, на площах міських, коли душі свої випускають на лоні своїх матерів...
13 Що засвідчу тобі, що вподоблю до тебе, о єрусалимськая дочко? Що вчиню тобі рівним, щоб тебе звеселити, о діво, о дочко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя, хто тебе полікує?
14 Пророки твої провіщали для тебе марноту й фальшиве, і не відкривали твого гріха, щоб долю твою відвернути, для тебе вбачали пророцтва марноти й вигнання...
15 Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посвистують та головою своєю хитають над донькою Єрусалиму та кажуть: Хіба це те місто, що про нього казали: Корона пишноти, розрада всієї землі?
16 Усі вороги твої пащу на тебе роззявлюють, свищуть й зубами скрегочуть та кажуть: Ми пожерли її... Оце справді той день, що чекали його, знайшли ми і бачимо його!...
17 Учинив Господь те, що задумав, Він виповнив слово Своє, що його наказав від днів давніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він рога підійняв супротивних твоїх...
18 Їхнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о дочко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочинку собі, нехай не спочине зіниця твоя!
19 Уставай, голоси уночі на початку сторожі! Виливай своє серце, мов воду, навпроти обличчя Господнього! Підійми ти до Нього долоні свої за душу своїх немовлят, що від голоду мліють на розі всіх вулиць!...
20 Споглянь, Господи, і подивися, кому Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки їли плід свій, своїх немовлят, яких виплекали? Щоб був у святині Господній забитий священик і пророк?
21 Лежать на землі на вулицях рядом юнак та старий... Попадали діви мої та мої парубки від меча, Ти побив їх в день гніву Свого, порізав, не мав милосердя...
22 Ти викликував, мов на день свята, жахоти мої із довкілля, і врятованого не було, і позостальця в день гніву Господнього, повигублював ворог мій тих, кого виплекала та зростила була...
Плач Иеремии 2
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Господь зруйнував Єрусалим
2 Дочку Сіону Господь зневажив у Своєму гніві.
З небес на землю гордість Ізраїлю скинув.
Він не згадав про Свій підніжок[a]
у день Свого гніву.
2 Господь усе понищив,
не пожалів Він жодного із Якового дому.
У люті повалив твердині дочки Юдеї[b].
Зрівняв Він їх з землею.
Ганьбою вкрив і царство, і його вельмож.
3 В палкому гніві вигубив всю міць Ізраїлю.
Від ворога Свою правицю відвернув
і запаливсь на Якова, мов той вогонь пекучий,
що пожирає все довкола.
4 Напнув Він лук Свій, наче ворог,
немов противник, напростав правицю
і повбивав усе, що оку миле.
В намет дочки Сіону
Він вилив лють Свою, немов вогонь.
5 Став ніби ворогом Господь.
Він Ізраїль пожер, понищив Він усі її твердині.
Він зруйнував усі її укріплені міста,
примножив голосіння й плач,
і стогін по землі Юдеї.
6 Спустошив Він притулок Свій[c], неначе сад,
Він знищив Своє місце зібрання.
Господь призвів до забуття в Сіоні свят і субот.
Царя й священика Він відштовхнув у Своїй люті.
7 Господь відкинув Свій вівтар,
від власної святині відсахнувся:
у руки ворогам віддав мури твердині.
Вороги у домі Всевишнього кричали з радості,
мов у свята Господнього день.
8 Господь намислив зруйнувати мур дочки Сіону.
Мотузкою відміряв все, що зруйнувати хоче,
і Він не стримував Себе.
Примусив Він укріплення й мури тужити,
та їхня міць пропала геть.
9 Ввійшли у землю брами Єрусалима.
Він розламав і потрощив залізні засуви.
Царя й князів її розкидано між племенами,
й ніяких правил не існує.
Пророки більше з’яв від Господа не мають.
10 Старійшини дочки Сіону
сидять, мовчать й ридають на землі.
Золою голови посипали вони, вдяглися у вереття[d].
Дівчата у Єрусалимі додолу голови схилили.
11 Немає більше сліз в очах моїх,
у мене все всередині кипить.
До самих печінок знедужаю
від гибелі дочки мого народу,
бо діти й немовлята мліють
від голоду на вулицях міських.
12 Вони питають матерів своїх:
«Де хліб, що пити?»
Неначе поранені бійці на вулицях міста,
вони непритомніють від безсилля.
Та згодом, вони вмирають в материнських обіймах.
13 Що можу я тобі сказати,
до чого ти подібна, дочко Єрусалим?
З чим можу порівняти тебе,
щоб втішити, дочко Сіону?
Твоя руїна неосяжна, ніби море.
Хто тебе зцілить?
14 Були твоїм пророкам з’яви,
пусті й оманливі про тебе.
Вони не викривали провин твоїх,
аби неволю відвернути.
Натомість бачили тебе
в брехливих та пустих пророцтвах.
15 Руками сплескують на тебе подорожні.
Вони свистять й хитають головами над Єрусалимом:
«Невже це місто, про яке розповідали,
що то неперевершена краса, утіха світу всього?»
16 Пащекували проти тебе вороги твої.
Вони свистять, зубами скреготять і кажуть:
«Ми проковтнули їх, це саме той день!
Його чекали ми, і він настав,
ми побачили його»!
17 Те учинив Господь, що Він замислив.
Свою погрозу Він виконав,
яку проголосив давно.
Він без пощади усе зруйнував.
Примусив ворога позбиткуватися з тебе,
зміцнив могутність ворогів твоїх.
18 До Господа взивайте серцем,[e]
мури дочки Сіону.
Хай сльози твої плинуть,
мов потік, і вдень, і уночі.
Не зупиняйтеся,
очам своїм спокою не давайте.
19 Вставай і голоси вночі з початком кожної сторожі.
Благай про милосердя перед Господом своїм.
Здійми до Нього руки задля життя дітей своїх,
що знепритомніли від голоду
на кожній вуличці міста.
20 О Господи, поглянь і зглянься,
кому Ти все це заподіяв.
Хіба так можна,
що жінки їдять своїх дітей, яких плекали?
В святині Господа священика й пророка вбито!
21 Малі й старі на вулицях лежать.
Мої дівчата й хлопці полягли від меча.
Ти вбив їх у день гніву Свого,
Ти їх забив немилосердно.
22 Ти поскликав людей здовкола,
щоб мордувати мене.
Ти їх немов на свято скликав,
тому ніхто й не втік,
не врятувався в день гніву Господа.
Мій ворог винищив усіх,
кого я випестила і виховала.
Copyright © 2007 by Bible League International