Add parallel Print Page Options

І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи:

Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа!

Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля!

Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою.

Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.

За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами.

Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.

Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!

Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа!

10 Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте!

11 Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ.

12 Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів!

13 Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.

14 Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря.

15 І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах!

16 Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах!

17 Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває.

18 Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах.

19 Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли.

20 Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.

21 Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя!

22 Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів!

23 Прокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими!

24 Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі.

25 Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко.

26 Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому..

27 Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав.

28 Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його?

29 Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:

30 Ось здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию.

31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ.

Пісня Дебори

Того дня Дебора та Варак, син Авіноама, співали таку пісню:

Як відростало волосся в ізраїльтян[a],
    і люди добровільно йшли до війська.
Слався, Господи!

Слухайте, царі!
    Правителі, зважайте!
Я співатиму до Господа,
    і музика моя—теж Господу, Богу Ізраїлю.

О Господи, коли з Сеїра[b] Ти зійшов,
    коли пройшов Ти із Едома,
    земля тряслася і з небес лило,
    так хмари воду проливали.
І гори рушились перед лицем Господнім,
    перед Отим з гори Синай,
    перед Господом, Богом Ізраїлю.

За днів Шамґара, Анатового сина[c],
    та у дні Яель каравани не могли пройти,
    і доводилось мандрівникам шукати об’їзні шляхи.

Не стало воїнів серед селян,
    хоробрих воїнів в Ізраїлі не стало,
    аж доки ти, Деборо, не прийшла до них,
    мов мати Ізраїлю ти прийшла.

Коли Господь обрав нових лідерів,
    щоб битись при брамі міський[d],
    то не знайшлося жодного щита чи меча в Ізраїлі,
    хоч люду сорок тисяч там жило.

І моє серце з суддями Ізраїлю,
    які на бій зібрали добровольців.
    Благословімо Господа!

10 Ви, ті хто верхи на ослицях білих,
    хто на розкішних попонах сидить,
    хто йде дорогою—усі ви говоріть про це!
11 Прислухайтесь до голосу джерел,
    які співають Господній перемозі славу
    і воїнів Господніх перемозі,
    коли Господнє військо до міської брами вийшло.

12 Вставай, вставай, Деборо! Піднімайся!
    Підводься! І пісень співай!
Вставай і ти, Вараче, син Авіноама,
    і полонених у неволю поведи.

13 Та купка воїнів пішла з могутнім ворогом на бій,
    Господнє військо билося за Нього.

14 Від Ефраїма ті прийшли,
    хто жив поміж амаликійців.
За Веніамином, за його людьми.
    Законодавці вийшли від Макіра,
    від Завулона йшли писарчуки.
15 Вожді Іссаха́ра з Деборою вийшли,
    аби підтримати Варака,
    вони в долину разом з ним пішли.

Рувимові бійці були рішучі.
16     Чому ж ви, воїни, із вівцями лишились?
Чому ріг пастуший замінив вам сурми звук?
    Рувимові бійці вкрай стали нерішучі.
17 А за Йорданом дома залишився Ґілеад[e],
    а Дан, чому він теж лишився з кораблями?
Й коліно Ашера від моря не пішло,
    воно за гавані свої трималось,
18 в той час, коли люди Завулона й Нафталі
    життям своїм ризикували в горах.

19 Царі прийшли на бій,
    і бились царі ханаанські при Таанаху,
    при меґіддських водах,
    та срібла їм награбувати не вдалось.
20 Зірки йшли війною з небес на Сісеру,
    з небесних шляхів своїх йшли на борню.
21 І води Кішона, старої ріки,
    поглинули ті колісниці Сісери.
Вперед сміливо, моя душе!
22 Потім розлігся тупіт копит,
    то могутня кіннота Сісери наступала.

23 «Прокляття Мерозу!»—
    Ангел Господній гукнув.
«Прокляття страшні його мешканцям»,—Ангел гукнув,
    «бо не прийшли вони Господу допомогти,
    допомогти Йому у битві з ворогом могутнім».
24 Благословенна навічно Яель,
    благословенна дружина кенійця Хевера.
Благословенна вона між жінок,
    що в наметах живуть.
25 Води попросив він, вона ж молока принесла,
    принесла вершків йому в глечику тому,
    який подавати належить вождям.
26 У ліву руку кийок непомітно взяла,
    а в праву взяла молоток непомітно.
До скроні Сісери приклала кийок
    і невідпорним ударом у скроню ввігнала.
27 До ніг її зсунувшись, мертвий упав і лежить.
    До ніг її зсунувшись, впав і сконав він негайно.

28 Мати Сісера в вікно виглядала і голосила:
    «Чом же так довго не їде його колісниця?
    Чом же не чутно тупоту кінських копит?»

29 Наймудріші із служок їй відповідають,
    й сама себе хоче запевнить вона:
30 «Чи не здобич там вони розподіляють:
    кожному воїну жінку чи й дві.
Захоплений одяг розшитий Сісері,
    одяг захоплений, весь різнобарвний,
    коштовне вбрання для переможця!»

31 О Господи, всі вороги твої отак нехай загинуть!
    А ті, хто любить Господа, хай будуть
    могутні, мов ранкове сонце!

І заспокоїлася земля на сорок років.

Footnotes

  1. 5:2 відростало… ізраїльтян Чоловіки в древньому Ізраїлі відпускали волосся перед війною. То була мовби ознака клятви, яку вони давали Богу. Після повернення вони стригли волосся й приносили його на вівтар як жертву Богу.
  2. 5:4 Сеїр Назва гірського хребта в Едомі.
  3. 5:6 Шамґар, син Аната Ізраїльський суддя. Див.: Суд. 3:31.
  4. 5:8 Коли… міський Можливий й інший переклад «Вони обрали інших богів собі, тож прийшлося битись їм при брамі міській».
  5. 5:17 Ґілеад Земля на сході від Йордану.