Add parallel Print Page Options

Слово Господнє, що було до Йоіла, Петуїлового сина.

Послухайте це, ви старші, і візьміть до вух, усі мешканці землі: чи бувало таке за днів ваших, або за днів ваших батьків?

Оповідайте про це синам вашим, а ваші сини своїм дітям, а їхні сини поколінню наступному.

Що лишилось по гусені, зжерла те все сарана, що ж зосталося по сарані пожер коник, а решту по конику зжерла черва.

Пробудіться, п'яниці, і плачте й ридайте за виноградовим соком усі, хто вина напивається, бо віднятий він від уст ваших!

Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисленний, його зуби як лев'ячі зуби, а паща його як в левиці.

Виноград Мій зробив він спустошенням, Моє ж фіґове дерево геть поламав, дощенту його оголив та й покинув, галузки його побіліли.

Голоси, як та дівчина, веретою оперезана, за нареченим юнацтва свого.

Жертва хлібна й жертва лита спинилася в домі Господньому, впали в жалобу священики, слуги Господні.

10 Опустошене поле, упала в жалобу земля, бо спустошене збіжжя, вино молоде пересохло, зів'яла оливка.

11 Засоромилися рільники, голосили були виноградарі за пшеницю й ячмінь, бо вигинуло жниво поля.

12 Усох виноград, а фіґа зів'яла, гранатове дерево, й пальма та яблуня, і повсихали всі пільні дерева, бо Він висушив радість від людських синів.

13 Опережіться веретою, і ридайте, священики, голосіть, слуги жертівника, входьте, ночуйте в веретах, служителі Бога мого, бо хлібна жертва і жертва та лита затримана буде від дому вашого Бога!

14 Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старших, всіх мешканців землі до дому Господа, вашого Бога, і кличте до Господа.

15 Горе дневі тому! Бо близький день Господній, і прийде він від Всемогутнього, мов те спустошення!

16 Чи ж з-перед очей наших не відіймається їжа, з дому нашого Бога веселість та втіха?

17 Покорчились зерна під своїми грудами, спорожніли комори, поруйновані клуні, бо висохло збіжжя.

18 Як стогне товар, поголомшені череди, бо немає їм паші, отари спустошені!

19 До тебе я кличу, о Господи, пожер бо огонь пасовища пустині, а жар попалив усі дерева на полі.

20 Навіть пільна худоба прагне до Тебе, бо водні джерела посохли, огонь же пожер пасовища пустині!

Сарана понищить урожай

Слово Господа, що було Йоїлові, синові Петуїла:

«Старійшини почуйте це!
    Послухайте, всі люди краю!
Чи так було колись за ваших днів
    чи за життя батьків ваших? Ні!
Розкажіть про це дітям своїм,
    а діти хай своїм розкажуть дітям,
    а їхні діти—всім прийдешнім поколінням.
Все, що летуча сарана[a] лишила,
    то гусінь-сарана пожерла,
усе, що гусінь-сарана лишила,
    стрибуча сарана пожерла,
а що стрибуча сарана лишила,
    нищівна сарана пожерла[b].

Напад сарани

Прокиньтеся, п’яні лідери, плачте й голосіть,
    ви, хто вином солодким впивається,
бо скінчилося воно,
    більше не скуштувати вам його.
Народ могутній,
    незліченний вдерся в край мій.
У нього зуби, наче зуби лева,
    у нього ікла, наче у левиці ікла.
Спустошення вони принесли в виноградник мій,
    перетворили фіґові дерева на обрубки,
вони кору з них облупили, викинувши геть,
    і зробили білими галузки.

Народ ридає

Голоси, мов наречена, вбрана у вереття[c],
    над своїм померлим нареченим.
Офіри й ливні жертви зникли з храму.
    Священики, Господні слуги, тужать.
10 Поля спустошено і висушено землю.
    Бо збіжжя спустошене, і висохло молоде вино,
    олія свіжа вийшла вся.
11 Сумуйте, хлібороби, голосіть, винороби,
    за ячменем та пшеницею,
    адже згнило у полі жниво.
12 І лози виноградні зів’яли й фіґові дерева.
    Гранати, навіть пальми й яблуні—
    усі дерева повсихали в полі.
І справді, всохла радість між людьми.
13 Священики, вберіться у вереття й голосіть,
    тужіть усі, хто служить при вівтарі.
Ввійдіть, слуги мого Бога, ніч перебудьте у веретті,
    бо хлібні жертви й ливні жертви вже не принесуть
    до храму Бога вашого.

Страшна руїна після сарани

14 Призначте піст, усю громаду скличте,
    зберіть старійшин і усіх людей
до храму Господа Бога вашого,
    й до Господа взивайте.
15 Сумний то буде день,
    бо наближається вже день Господній[d].
    Він прийде, як могутня руїна від Всевишнього.
16 На ваших очах пропала вся їжа,
    а щастя і радість зникли з Божої оселі.
17 Ми посіяли насіння,
    але воно всохло під землею.
Покинуто комори, розвалилися стодоли,
    бо зів’яло збіжжя.
18 А як реве худоба!
Довкола никають стада,
    бо їм немає пасовиська,
    овець отари й ті вмирають[e].
19 О Господи, до Тебе я взиваю,
    бо зжер вогонь пасовиська в пустелі,
    спалило полум’я усі дерева в полі.
20 Навіть звірі польові,
    і ті потребують Твоєї допомоги,
адже потоки всохли,
    вогонь пожер всі пасовиська у пустелі».

Footnotes

  1. 1:4 сарана Комахи, схожі на коників, які дуже швидко пожирають врожай. Тут, можливо, Йоїл має на увазі ворожі юрмища.
  2. 1:4 нищівна… пожерла Йоїл має на увазі те, що сарана прийде хвилями: що одна хвиля не зжерла, то інша дожирає.
  3. 1:8 вереття Традиційний грубий одяг, який носили в жалобі.
  4. 1:15 день Господній Час перемоги Господа над Його ворогами, день, коли Бог покарає всіх, хто чинив зло.
  5. 1:18 вмирають Або «несуть покарання», чи «страждають».