Add parallel Print Page Options

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

10 не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

12 Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

13 Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

14 то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

17 Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

18 Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

19 Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

20 Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

«Хіба людина на землі та не слугує тяжко?
    Хіба усе її буття—не кожен день батрацький?
Та ж чоловік, як раб, що прагне тіні;
    мов найманець, що все чекає сплати.
І я був змушений в пітьмі свій торувати шлях,
    відведені мені були нелегкі ночі.
Лягаю спати з думкою: „Коли прокинусь?”
    Ніч насувається, а я перевертаюсь,
    не сплю аж до світанку.
Покрили шкіру черва й струп брудний,
    порепалася шкіра, задубіла.

Життя біжить хутчіш, ніж нитка в верстата,
    йде до завершення воно у безнадії.
Боже, пам’ятай: життя моє—лиш подих,
    я не побачу вже щасливіших часів.
І не побачить мене око, що за мною нині стежить;
    хоч як вдивлятиметься, а мене уже нема.
Як тане в безвісті хмарина,
    так не підніметься людина,
    коли готується зійти в Шеол.
10 Не повернуться чоловіку в дім,
    його вже не впізнають в рідній хаті.

11 Тому я уст не затулю,
    засмученій душі дам волю говорить
    про гіркоту життя.
12 Хіба я море чи чудовисько морське[a],
    що Ти круг мене варту виставляти мусиш?
13 Коли себе втішаю, ніби постіль спокій дасть,
    мовляв, розділить тугу ложе вірне.
14 Тоді Ти посилаєш страшний сон,
    видіння, що мене злякати мусять.
15 Тому й обрав би радше я задуху й смерть,
    аніж терпіти таку муку.
16 Відмовився я від життя, не буду жити вічно,
    дай мені спокій, бо моє буття коротке.
17 Чим є для Тебе рід людський,
    що Ти про нього дбаєш і при серці носиш?
18 Чому щоранку дбаєш Ти про нього
    і споглядаєш кожну мить його життя?
19 Чому не відвернеш від мене пильний погляд
    і не даси хоча б ковтнути слину?
20 Якщо мені судилося згрішити,
    чи міг би я Тобі нашкодити, о Стражу людства?
Чому зробив мене Своєю ціллю?
    Чому я тягарем для Тебе став?
21 Чому провин моїх Ти не пробачиш,
    гріха і беззаконня не простиш?
Адже я порохом невдовзі стану,
    хоч як шукатимеш, та мене вже не знайдеш».

Footnotes

  1. 7:12 чудовисько морське Буквально «Ям чи Таннін». Згідно з ханаанським міфом Ям був богом морів, а Таннін—морським чудовиськом.

“Do not mortals have hard service(A) on earth?(B)
    Are not their days like those of hired laborers?(C)
Like a slave longing for the evening shadows,(D)
    or a hired laborer waiting to be paid,(E)
so I have been allotted months of futility,
    and nights of misery have been assigned to me.(F)
When I lie down I think, ‘How long before I get up?’(G)
    The night drags on, and I toss and turn until dawn.(H)
My body is clothed with worms(I) and scabs,
    my skin is broken and festering.(J)

“My days are swifter than a weaver’s shuttle,(K)
    and they come to an end without hope.(L)
Remember, O God, that my life is but a breath;(M)
    my eyes will never see happiness again.(N)
The eye that now sees me will see me no longer;
    you will look for me, but I will be no more.(O)
As a cloud vanishes(P) and is gone,
    so one who goes down to the grave(Q) does not return.(R)
10 He will never come to his house again;
    his place(S) will know him no more.(T)

11 “Therefore I will not keep silent;(U)
    I will speak out in the anguish(V) of my spirit,
    I will complain(W) in the bitterness of my soul.(X)
12 Am I the sea,(Y) or the monster of the deep,(Z)
    that you put me under guard?(AA)
13 When I think my bed will comfort me
    and my couch will ease my complaint,(AB)
14 even then you frighten me with dreams
    and terrify(AC) me with visions,(AD)
15 so that I prefer strangling and death,(AE)
    rather than this body of mine.(AF)
16 I despise my life;(AG) I would not live forever.(AH)
    Let me alone;(AI) my days have no meaning.(AJ)

17 “What is mankind that you make so much of them,
    that you give them so much attention,(AK)
18 that you examine them every morning(AL)
    and test them(AM) every moment?(AN)
19 Will you never look away from me,(AO)
    or let me alone even for an instant?(AP)
20 If I have sinned, what have I done to you,(AQ)
    you who see everything we do?
Why have you made me your target?(AR)
    Have I become a burden to you?[a](AS)
21 Why do you not pardon my offenses
    and forgive my sins?(AT)
For I will soon lie down in the dust;(AU)
    you will search for me, but I will be no more.”(AV)

Footnotes

  1. Job 7:20 A few manuscripts of the Masoretic Text, an ancient Hebrew scribal tradition and Septuagint; most manuscripts of the Masoretic Text I have become a burden to myself.