Add parallel Print Page Options

17 Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

10 Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

11 Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

12 вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

13 Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

14 До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

15 Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

16 До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

17 «Мій дух понищено, життя поволі гасне,
    могила—ось на мене що чекає.
Усяк мене на глум здіймає,
    а я лише дивлюся, як зрадливо мене шпиняють.

Прийми, о Боже, безневинності обітницю мою,
    бо хто, крім тебе, це підтвердить може?
Ти запечатав розум їм, відняв здоровий глузд,
    тому від них не жди пошани.
Існує істина, що заради друга
    можна й про дітей забути;[a]
    однак всі мої друзі, зрадою відмінні,
    війною на мене йдуть.
Бог мене виставив на посміховисько юрбі.
    І кожен у лице мені плює.
На очі сльози набігають так, що ледве бачу,
    від голоду вже перетворився я перетворився я на тінь.
Вражає праведних людей мій жалюгідний стан,
    тому невинні постають проти безбожних.
Людина віддана не схибить з обраного шляху,
    зміцниться той, у кого чисте є сумління.

10 Ідіть усі у наступ знову,
    немає мудреця між вами, щоб звинуватити мене,
    я не знайду такого.
11 Життя скінчилося,
    зруйновані всі вимріяні серцем наміри й бажання.
12 Змішалось все у них:
    їм день як ніч, а морок світлом виглядає.

13 Якщо Шеол бажаю мати за притулок
    і розстеляти ліжко в темряві могильній,
14 якщо кажу могильній ямі, що вона мені за батька,
    а червам—що вони мені за матір чи сестру,
15 то де тоді живе моя надія,
    хто сподівань моїх побачить може слід?
16 Чи спуститься вона до брам Шеолу,
    чи нам разом судилося перетворитися на порох?»

Footnotes

  1. 17:5 що заради… забути Буквально «людина обіцяє другові, а очі її дитини сліпнуть».

17 My spirit(A) is broken,
    my days are cut short,(B)
    the grave awaits me.(C)
Surely mockers(D) surround me;(E)
    my eyes must dwell on their hostility.

“Give me, O God, the pledge you demand.(F)
    Who else will put up security(G) for me?(H)
You have closed their minds to understanding;(I)
    therefore you will not let them triumph.
If anyone denounces their friends for reward,(J)
    the eyes of their children will fail.(K)

“God has made me a byword(L) to everyone,(M)
    a man in whose face people spit.(N)
My eyes have grown dim with grief;(O)
    my whole frame is but a shadow.(P)
The upright are appalled at this;
    the innocent are aroused(Q) against the ungodly.
Nevertheless, the righteous(R) will hold to their ways,
    and those with clean hands(S) will grow stronger.(T)

10 “But come on, all of you, try again!
    I will not find a wise man among you.(U)
11 My days have passed,(V) my plans are shattered.
    Yet the desires of my heart(W)
12 turn night into day;(X)
    in the face of the darkness light is near.(Y)
13 If the only home I hope for is the grave,(Z)
    if I spread out my bed(AA) in the realm of darkness,(AB)
14 if I say to corruption,(AC) ‘You are my father,’
    and to the worm,(AD) ‘My mother’ or ‘My sister,’
15 where then is my hope—(AE)
    who can see any hope for me?(AF)
16 Will it go down to the gates of death?(AG)
    Will we descend together into the dust?”(AH)