Add parallel Print Page Options

Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:

час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,

час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,

час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,

час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,

час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,

час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,

час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!

Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?

10 Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,

11 усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...

12 Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.

13 І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!

14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!

15 Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!

16 І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...

17 Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.

18 Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,

19 бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...

20 Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

21 Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

22 І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...

На все свій час

На все свій час, усякій справі в цім житті—своя пора.

Час для народження, і час для смерті,
    час посадити й час вирвати посаджене з корінням.
Час убивати й час лікувати,
    час руйнувати й час будувати.
Час плакати і час сміятися,
    час сумувати й час танцювати.
Час розкидати каміння[a] й час збирати каміння,
    час обнімати й час уникати обіймів.
Час шукати й час кидати пошуки.
    Час тримати й час відпускати.
Час розривати одяг й час зшивати.
    Час мовчати й час говорити.
Час кохати й час ненавидіти.
    Час для війни і час для миру.

Що користі трудівникові з його праці? 10 Я бачив усе, що Бог відвів людині робити. 11 Він робить усе прекрасним у свій час. Він також вклав відчуття вічності[b] в її серце, але людина не в змозі пізнати від початку й до кінця усе створене Богом. 12 Я зрозумів, що найкраще для людини: втішатися й творити добро в цьому житті. 13 А ще: якщо людина їсть і п’є, й насолоджується своєю роботою, то це також Божий дарунок. 14 Я знаю: все, що творить Бог,—навіки. До цього нічого не додаси, як нічого й не віднімеш від цього. Бог зробив так, щоб люди побожно ставилися до Нього. 15 Що сталося, вже було, і що буде, вже було раніше. Бог шукає тих, хто зазнає переслідувань.

Безправ’я

16 У цьому житті[c] всюди замість справедливості я бачив зло в судах, не зауважив праведності, тільки зло в судах, а замість праведності—підступність. 17 І я собі сказав: «І доброго, і злого Бог розсудить, для кожної справи, для кожного вчинку настане свій час».

18 Я про людей сказав собі: «Бог їх випробовує й доводить, що вони—справжні тварини. 19 Адже доля людини й доля тварини однакові: і ті, й ті помирають. Дух життя[d] однаковий для обох. Немає в людини переваги над твариною, бо все—марнота. 20 Усім шлях в одне й те саме місце. Усі народжуються з пороху і туди й підуть. 21 Кому відомо: чи дух людини піднімається до неба, чи дух тварини спускається під землю?»

22 І я зрозумів, що найкраще для людини—знайти радість у праці, адже в ній доля людська. Бо хто зможе показати людині, що буде після неї?

Footnotes

  1. 3:5 каміння Або «зброю».
  2. 3:11 відчуття вічності Або «бажання знати, що буде у майбутньому».
  3. 3:16 У цьому житті Буквально «Під сонцем».
  4. 3:19 Дух життя Або «дихання».

A Time for Everything

There is a time(A) for everything,
    and a season for every activity under the heavens:

    a time to be born and a time to die,
    a time to plant and a time to uproot,(B)
    a time to kill(C) and a time to heal,
    a time to tear down and a time to build,
    a time to weep and a time to laugh,
    a time to mourn and a time to dance,
    a time to scatter stones and a time to gather them,
    a time to embrace and a time to refrain from embracing,
    a time to search and a time to give up,
    a time to keep and a time to throw away,
    a time to tear and a time to mend,
    a time to be silent(D) and a time to speak,
    a time to love and a time to hate,
    a time for war and a time for peace.

What do workers gain from their toil?(E) 10 I have seen the burden God has laid on the human race.(F) 11 He has made everything beautiful in its time.(G) He has also set eternity in the human heart; yet[a] no one can fathom(H) what God has done from beginning to end.(I) 12 I know that there is nothing better for people than to be happy and to do good while they live. 13 That each of them may eat and drink,(J) and find satisfaction(K) in all their toil—this is the gift of God.(L) 14 I know that everything God does will endure forever; nothing can be added to it and nothing taken from it. God does it so that people will fear him.(M)

15 Whatever is has already been,(N)
    and what will be has been before;(O)
    and God will call the past to account.[b]

16 And I saw something else under the sun:

In the place of judgment—wickedness was there,
    in the place of justice—wickedness was there.

17 I said to myself,

“God will bring into judgment(P)
    both the righteous and the wicked,
for there will be a time for every activity,
    a time to judge every deed.”(Q)

18 I also said to myself, “As for humans, God tests them so that they may see that they are like the animals.(R) 19 Surely the fate of human beings(S) is like that of the animals; the same fate awaits them both: As one dies, so dies the other. All have the same breath[c]; humans have no advantage over animals. Everything is meaningless. 20 All go to the same place; all come from dust, and to dust all return.(T) 21 Who knows if the human spirit rises upward(U) and if the spirit of the animal goes down into the earth?”

22 So I saw that there is nothing better for a person than to enjoy their work,(V) because that is their lot.(W) For who can bring them to see what will happen after them?

Footnotes

  1. Ecclesiastes 3:11 Or also placed ignorance in the human heart, so that
  2. Ecclesiastes 3:15 Or God calls back the past
  3. Ecclesiastes 3:19 Or spirit