Add parallel Print Page Options

На острові Мальта

28 Врятувавшись, ми з’ясували, що острів цей називається Мальта. Місцеві жителі виявили до нас надзвичайну доброту. Як пішов дощ і стало холодно, вони розвели багаття й запросили нас. Павло назбирав хмизу і як поклав його в огонь, то виповзла гадюка, вдарила його, почепившись на його руці. Коли місцеві жителі побачили гадюку, яка звисала з його руки, то почали перемовлятися поміж собою: «Цей чоловік, певно, убивця. Хоч і не загинув він у морі, та все ж Правосуддя[a] не дозволяє йому жити».

Але Павло струсив гадюку в огонь і не зазнав ніякої шкоди. Вони довго чекали, що він спухне чи раптом впаде мертвий. А як побачили, що нічого такого з Павлом не скоїлося, то змінили свою думку і проголосили його богом.

Навколо того місця простиралися землі, що належали правителю острова на ім’я Публій. Він запросив нас до своєї оселі й три дні гостинно опікувався нами. Батько Публія був прикутий до ліжка, бо хворів на лихоманку та червінку[b]. Павло пішов провідати його, і помолившись, поклав на хворого руки й зцілив його. Після того як це сталося, інші хворі острова почали приходити до Павла і зцілювалися.

10 Мешканці острова дуже вшановували нас, і як ми відпливали, то вони забезпечили нас усім необхідним.

Подорож від Мальти до Рима

11 Через три місяці відпливли ми на олександрійському кораблі, який зимував на острові. На його кормі був зображений знак богів-близнюків Діоскурів[c]. 12 Діставшись до Сиракуз, ми пробули там три дні. 13 Звідти ми відпливли й прибули до Реґії. Наступного дня повіяв південний вітер, і ми вирушили далі, а на другий день ми припливли до Путеолі, 14 де знайшли братів, які запросили нас тиждень погостювати у них. Так ми прибули до Рима. 15 Там брати почули про нас і вийшли нас зустрічати аж до Аппієвої площі[d] й Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився. 16 Коли прибули ми до Рима, то Павлові було дано дозвіл жити окремо, але під охороною воїна.

Павло проповідує в Римі

17 Через три дні зібрав він найвпливовіших юдеїв. І як посходилися вони, промовив до них: «Браття, хоч нічого я не вчинив проти нашого народу, ані проти звичаїв наших предків, мене видали в Єрусалимі римлянам як в’язня. 18 Римляни допитали мене й хотіли відпустити, бо я не винен ні в чому такому, за що карають на смерть. 19 Та юдеї з тим не погодилися. Тож я був змушений звернутися до суду цезаря, але я зробив це зовсім не для того, щоб звинуватити свій народ.

20 Ось чому я просив про зустріч і розмову з вами: бо за надію Ізраїлеву мене закуто в ці кайдани».

21 Вожді юдеїв відповіли Павлові: «Ми не одержували з Юдеї ніяких листів про тебе. 22 Але нам хотілося б почути від тебе самого про твої погляди, бо ми знаємо, що проти цього нового руху повсюди виступають люди».

23 Вони домовилися з Павлом на певний день, і тоді ще більше народу прийшло туди, де він зупинився. З ранку й до вечора Павло розмовляв і свідчив про Царство Боже. Він намагався переконати їх про Ісуса, спираючись на Закон Мойсеїв і на пророків. 24 Декого переконали його слова, але інші не вірили. 25 Люди почали розходитися, не дійшовши згоди. Тоді Павло на завершення мовив так: «Добре сказав Дух Святий, коли говорив з праотцями вашими устами пророка Ісаї:

26 „Іди до народу цього і скажи:
„Ви будете слухати, слухати,
    але не зрозумієте,
ви будете дивитися, дивитися,
    але не побачите.
27 Бо зачерствіло серце народу цього.
    Слух у людей цих притупився,
    і очі вони позаплющували.
Бо інакше могли б побачити на власні очі,
    почути на власні вуха, зрозуміти серцем своїм,
і тоді повернулися б до Мене,
    і Я б їх зцілив”.(A)

28 Через те нехай буде вам відомо, що Бог послав Своє спасіння поганам. Вони й почують!» 29 [І як сказав він це, юдеї пішли, палко сперечаючись поміж собою][e].

30 Цілих два роки прожив Павло в будинку, що наймав за власний кошт. І приймав він усіх, хто приходив його провідати. 31 Павло проповідував Царство Боже і навчав про Господа Ісуса Христа. Він говорив дуже сміливо й відверто, і ніхто не перешкоджав йому.

Footnotes

  1. 28:4 Правосуддя Люди думали, що існує богиня на ім’я «Правосуддя», яка карає людей за лихі вчинки.
  2. 28:8 червінку Або «дизентерію».
  3. 28:11 Діоскури Сини Зевса, брати-близнюки Полідевк і Кастор.
  4. 28:15 Аппієва площа Лежала на Аппієвій дорозі. Від Рима до Аппієвої площі було близько 69 кілометрів, а до Трьох Таверн—близько 48 км.
  5. 28:29 У деяких древньогрецьких рукописах цього вірша немає.

28 А коли врятувалися ми, то довідалися, що острів той зветься Меліта.

Тубільці ж нам виявили надзвичайну людяність, бо вони запалили огонь, ішов бо дощ і був холод, і прийняли нас усіх.

Як Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь, змія вискочила через жар, і почепилась на руку йому...

Як тубільці ж угледіли, що змія почепилась на руку йому, зачали говорити один одному: Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, Помста жити не дозволила!

Він струснув ту звірюку в огонь, і ніякої шкоди не зазнав!

А вони сподівалися, що він спухне або впаде мертвий умить. Коли ж довго чекали того та побачили, що ніякого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог...

Навкруги ж того місця знаходились, добра начальника острова, на ім'я Публія, він прийняв нас, і три дні ласкаво гостив.

І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його.

Якже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись.

10 Вони нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба.

11 А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував.

12 І, як ми допливли в Сіракузи, пробули там три дні.

13 А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Реґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі,

14 де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули ми до Риму.

15 А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав.

16 А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив.

17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян.

18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було.

19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити.

20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами...

21 А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються.

23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками.

24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

25 Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

26 промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите!

27 Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

28 Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони!

29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

30 І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього,

31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!