4 Ось що я хочу сказати: поки спадкоємець іще дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і володіє всім. ² Він перебуває під охороною опікунів і домашніх слуг, аж доки не настане час, призначений його батьком. ³ Так само й ми, поки були «дітьми», то були поневолені непотрібними правилами^[a] цього світу.

⁴ Та коли настав час, Бог послав Сина Свого, Який був народжений від жінки і жив за Законом. ⁵ Бог послав Його, щоб Він визволив тих, хто жив під Законом, щоб Бог усиновив нас. ⁶ А через те, що ви Його діти, Бог послав Дух Сина Свого у ваші серця. І той Дух гукає: «Авва!»^[b]—тобто «Отче».

⁷ Тож якщо ви більше не раби, а діти Господа, то Бог також зробив вас Своїми спадкоємцями.

Про Павлову любов до галатських християн

⁸ У минулому, коли ви не знали Бога, ви були рабами богів, що не були справжніми богами. ⁹ Але тепер, коли ви пізнали істинного Бога, вірніше, це Господь пізнав вас, то чому ж ви повертаєтеся до тих немічних та непотрібних правил, яким знову намагаєтеся служити? ^10-11 Мене непокоїть те, що ви дотримуєтеся вчення про певні дні, місяці, сезони та роки. Я боюся, що праця моя для вас була марною.

¹² Браття і сестри, я вас благаю, будьте такими, як я! Адже після всього я став таким, як ви, та раніше, ви ставилися до мене досить добре. ¹³ Ви знаєте, що вперше я прибув до вас тому що був хворим і, в немочі тіла свого, я проповідував Добру Звістку. ¹⁴ Тож мій тілесний стан був великим випробуванням для вас, та ви не погордували мною, ані зневажили мене. Ви прийняли мене, мов Ангела Божого, неначе Самого Ісуса Христа! ¹⁵ То де ж поділася ваша радість? Я без сумніву можу засвідчити, що ви зробили б усе можливе, щоб допомогти мені: якби ви змогли, то повиймали б свої очі й віддали їх мені. ¹⁶ Чи, може, я став вашим ворогом, тому що кажу вам правду?

¹⁷ Ті, хто бажають^[c], щоб ви дотримувалися Закону, дуже завзяті, але нещирі у своїх діях. Вони намагаються розлучити нас із вами і привернути вас на свій бік. ¹⁸ Завжди приємно, коли хтось зацікавлений тобою, але тільки тоді, коли це з добрими намірами. Це добре завжди, а не лише на той час, поки я між вами.

¹⁹ Любі діти мої, заради вас я знову терплю біль і муки, подібні до тих, які відчуває жінка, народжуючи дитину. І терпітиму їх, аж доки ви не вподобитеся Христу. ²⁰ Хотів би я бути серед вас зараз і говорити з вами якось інакше, бо не знаю, що й робити з вами.

Ми—сини вільної жінки

²¹ Скажіть мені, ви, хто хоче бути під Законом, хіба ви не чуєте, що каже Закон? ²² А сказано, що в Авраама було двоє синів: один від рабині, а другий—від вільної жінки. ²³ Той, що народжений був від рабині, народився звичайно. Той же, що народжений був від вільної жінки, народився завдяки обітниці Божій.

²⁴ Ця історія має приховане значення: дві жінки уособлюють дві угоди. Одна з них іде від гори Синай і дає початок дітям, приреченим на рабство. Ця угода уособлює в собі Аґар^[d]. ²⁵ Аґар символізує гору Синай, що в Аравії, і відповідає сучасному Єрусалимові, бо вона перебуває в рабстві разом зі своїми дітьми. ²⁶ Небесний же Єрусалим—вільний. Він є матір’ю всім нам. ²⁷ Бо сказано у Святому Писанні:

²⁸ Ви ж, брати та сестри мої, діти, подібні Ісааку^[f], народжені через Божу обітницю. ²⁹ Народжений звичайним способом переслідував того, хто народився волею Духа. Так було тоді, так є й тепер. ³⁰ А що сказано у Святому Писанні? «Прожени геть рабиню і сина її, бо син цієї жінки-рабині не буде спадкоємцем разом із сином вільної жінки»^(B). ³¹ Тож, брати і сестри мої, ми не діти рабині, але діти вільної жінки.