От Марка 12
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Бог посилає Свого Сина
(Мт. 21:33-46; Лк. 20:9-19)
12 Ісус, навчаючи народ, розповів таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, викопав яму для давильні й звів башту. Потім здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати. 2 Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю. 3 Але орендарі схопили його, побили й відіслали ні з чим. 4 Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі тому розбили голову й безсоромно з нього познущалися. 5 Господар послав третього, але цього орендарі вбили. Знову й знову він посилав слуг, а виноградарі кого з них били, а кого й убивали.
6 З ним лишився тільки улюблений син його. Тож зрештою господар послав сина свого, міркуючи: „Вони неодмінно поважатимуть сина мого!” 7 Але ж орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!” 8 Тож вони схопили сина господаря, викинули його з виноградника і вбили.
9 То що тепер власникові виноградника діяти з ними? Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим. 10 Хіба не читали ви у Святому Писанні:
„Той камінь, що будівельники відкинули,
став наріжним каменем.
11 Так Господь зробив,
та дивовижно це для нас”».(A)
12 Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би схопити Його, але побоялися народу. Тож вони залишили Ісуса та й пішли собі геть.
Цезареві—цезареве, а Богові—Боже
(Мт. 22:15-22; Лк. 20:20-26)
13 Згодом, юдейські лідери підіслали до Ісуса декого з фарисеїв та іродіанців, аби зловити Його на слові. 14 Ті підійшли до Ісуса й сказали: «Вчителю, ми знаємо, що Ти—чоловік чесний, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий. Тож скажи нам, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні? Мусимо ми платити їх, чи ні?»
15 Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові? Принесіть динар, щоб Я міг подивитися на нього». 16 Коли вони принесли динар, Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбуване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве». 17 Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю цезареве, а Богу—Боже». Почувши таку відповідь, вивідники були вражені.
Саддукеї намагаються зловити Ісуса на слові
(Мт. 22:23-33; Лк. 20:27-40)
18 Згодом, декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його: 19 «Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”[a]. 20 От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей. 21 Тож другий брат узяв шлюб із тією жінкою та також помер бездітним. Те ж саме трапилося й з третім братом. 22 Усі семеро мали шлюб з тією жінкою, але всі вони померли, не залишивши дітей. Останньою померла жінка. 23 Отже, в майбутньому житті, після воскресіння з мертвих, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
24 Ісус відповів їм: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте ні Святого Писання, ані сили Божої. 25 Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть подібні до Ангелів Небесних. 26 А щодо воскресіння з мертвих, то хіба не читали ви в книзі Мойсеєвій, де йдеться про палаючий кущ?[b] Бог сказав Мойсеєві: „Я—Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова”(B). 27 Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Тож усі вони—живі. Саме тому ви, саддукеї, глибоко помиляєтесь».
Яка заповідь найважливіша?
(Мт. 22:34-40; Лк. 10:25-28)
28 Один із книжників, наблизившись до Ісуса, слухав, як Він розмовляв з саддукеями, та фарисеями. Побачивши, як добре Ісус відповідав, книжник запитав Його: «Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?» 29 Ісус відповів: «Ось найважливіша заповідь: „Слухай, Ізраїлю! Всевишній Господь наш—єдиний Бог. 30 Тож любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, всім розумом і силою своєю”(C). 31 Друга за важливістю заповідь така: „Любіть ближнього[c] свого, як себе самого”(D). Немає важливішої заповіді, ніж оці дві».
32 І книжник погодився: «Добре сказано, Вчителю. Ти маєш слушність, кажучи: Господь Всевишній—єдиний Бог, і немає іншого, крім Нього. 33 Кожен мусить любити Його всім серцем, усім розумінням і силою своєю, а також любити ближнього свого, як себе самого,—усе те є багато важливішим за всі підношення й пожертви».
34 Почувши таку мудру відповідь, Ісус сказав книжникові: «Ти недалекий від Царства Божого». І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.
Чи є Христос Сином Давидовим або Сином Божим?
(Мт. 22:41-46; Лк. 20:41-44)
35 Навчаючи у храмі, Ісус говорив: «Чому книжники стверджують, що Христос—Син Давидів? 36 Адже сам Давид, якого надихнув Дух Святий, казав:
„Господь Бог мовив до Господа мого:
Сядь по праву руку від Мене,
доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх”[d].(E)
37 Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
Та величезний натовп слухав Ісуса з задоволенням.
Ісус викриває книжників
(Мт. 23:1-36; Лк. 20:45-47)
38-39 Ісус продовжував навчати народ, кажучи: «Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах. 40 А самі вони оббирають вдів і виживають їх із їхніх осель, а потім моляться довго напоказ, щоб виглядати щирими. Господь покарає їх найтяжче».
Істинна пожертва
(Лк. 21:1-4)
41 Ісус сів біля жертовної скриньки у храмі й почав стежити, як люди кладуть гроші до скарбнички. Й чимало багатіїв залишали там значні суми. 42 Аж ось підійшла бідна вдова й поклала дві дрібні мідні монети. 43 Тоді Ісус зібрав Своїх учнів і сказав їм: «Істинно кажу вам, що ця бідна вдова пожертвувала більше, ніж усі інші люди. 44 Адже всі вони давали від лишка свого, а вона, бідна, віддала все, що мала на прожиття».
Від Марка 12
Ukrainian Bible
12 І почав Він у притчах до них промовляти: Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.
2 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину плоду з виноградника в тих винарів.
3 Та вони схопили його та й побили, і відіслали ні з чим.
4 І знову послав він до них раба іншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.
5 Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І багатьох іще інших, набили одних, а одних повбивали.
6 І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них і сказав: Посоромляться сина мого!
7 А ті винарі міркували собі: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і нашою спадщина буде!
8 І вони схопили його та й убили, і викинули його за виноградник...
9 Отож, що пан виноградника зробить? Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
10 Чи ви не читали в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!
11 Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших.
12 І шукали Його, щоб схопити, але побоялись народу. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю притчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
13 І вони вислали деяких із фарисеїв та іродіянів до Нього, щоб зловити на слові Його.
14 Ті ж прийшли та й говорять Йому: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсім ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?
15 А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: Чого ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити.
16 І принесли вони. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті ж Йому відказали: Кесарів.
17 Ісус тоді каже в відповідь їм: Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже! І дивувалися з Нього вони...
18 І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його та сказали:
19 Учителю, Мойсей написав нам: Як помре кому брат, і полишить дружину, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружину його, та й відновить насіння для брата свого.
20 Було сім братів. І перший взяв дружину й умер, не лишивши дітей.
21 Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.
22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.
23 А в воскресенні, як воскреснуть вони, то котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її.
24 Ісус їм відказав: Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?
25 Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.
26 Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог, промовляючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів,
27 Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь дуже.
28 А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх?
29 Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний.
30 І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!
31 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!
32 І сказав Йому книжник: Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього,
33 і що Любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і з цілої сили, і що Любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!
34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не насмілювався вже питати Його.
35 Потому Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: Як то книжники кажуть, що ніби Христос син Давидів?
36 Адже той Давид Святим Духом сказав: Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
37 Сам Давид Його Господом зве, як же Він йому син? І багато людей залюбки Його слухали.
38 Він же казав у науці Своїй: Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках,
39 і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях,
40 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!
41 І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.
42 І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.
43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
44 Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...
Copyright © 2007 by Bible League International