Притча про несправедливого управителя

16 Ісус сказав Своїм учням: «В одного багатія був управитель, якого звинувачували в тому, що він краде гроші свого господаря. ² Хазяїн покликав свого управителя й запитав: „Що означають ці чутки про тебе? Дай мені докладний звіт про те, як ти розпоряджався моїми грішми, оскільки надалі ти не можеш виконувати ці обов’язки”.

³ Тоді управитель сказав собі: „Як же мені бути? Хазяїн вигнав мене з роботи. Я не такий дужий, щоб землю копати, а жебракувати соромно. ⁴ Я знаю, що зробити, щоб, коли мене з управління скинуть, люди прийняли мене в своїх оселях”.

⁵ Він покликав кожного з господаревих боржників. Першого з них запитав: „Скільки ти винен господареві?” ⁶ Той відповідає: „Сто мір^[a] оливи”. Управитель каже: „Візьми свою розписку, сідай і перепиши швидко—хай буде п’ятдесят”.

⁷ Іншого боржника він запитав: „А ти скільки винен?” Той каже: „Сто мірок^[b] пшениці”. Управитель тоді йому: „Візьми розписку й перепиши, зроби вісімдесят мірок”.

⁸ І господар похвалив свого безчесного управителя за те, що той діяв так винахідливо. Мирський люди більш винахідливі у повсякденних справах одне з одним, ніж духовні. ⁹ Тож кажу вам: „Витрачайте блага земні, щоб завести собі друзів. Потім, коли ці блага минуться, вас привітають у вічних оселях”.

¹⁰ Чоловікові, якому вірять у малому, повірять і у великому, а той, хто безчесний в малому, і у великому чесний не буде. ¹¹ І якщо ви не гідні довіри в багатствах земних, то хто довірить вам справжнє багатство? ¹² І якщо ви не гідні довіри в поводженні з тим, що належить іншим, хто дасть вам те, що належить вам?»

Не можна служити двом господарям

¹³ «Не може слуга служити двом господарям, бо зненавидить одного й полюбить іншого або буде відданий одному і зневажатиме іншого. Не можна водночас поклонятися Богові й грошам»^[c].

Закон Божий неможливо змінити

(Мт. 11:12-13)

¹⁴ Все те чули фарисеї, та вони насміхалися з Ісуса, бо були ласі до грошей. ¹⁵ А Він сказав їм: «Ви ті, хто намагається переконати людей в своїй добропорядності, але Богові відомі ваші серця. Те, що люди вважають цінним, Богові мерзотне.

¹⁶ Закон Мойсеїв і пророки існували до приходу Іоана Хрестителя. Але відтоді, як проповідується Благовість про Царство Боже, кожен прагне ввійти в Нього. ¹⁷ Швидше зникнуть небо і земля, ніж втратить силу жодна рисочка хоч однієї з літер Закону Мойсеєвого».

Про розлучення

¹⁸ «Кожен, хто розлучається зі своєю дружиною і бере шлюб з іншою жінкою, чинить перелюб. І кожен, хто одружується з розведеною жінкою, також чинить перелюб».

Притча про багатія і Лазаря

¹⁹ Далі Ісус розповів таку притчу: «Був собі багатий чоловік, який жив у розкоші, та завжди одягався у найвишуканіші шати. ²⁰ А біля його воріт лежав бідний чоловік на ймення Лазар. На тілі його були виразки. ²¹ Він мріяв наїстися тими залишками, що перепадуть зі столу багатія. Тільки собаки підходили й зализували його рани.

²² А згодом бідняк помер, і Ангели забрали його й віднесли до Авраама. Помер також і багач, і був похований. ²³ І в країні мертвих^[d], страждаючи від мук, багатій поглянув угору й побачив удалині Авраама, а поруч із ним Лазаря. ²⁴ І вигукнув багач: „Отче Аврааме, змилуйся наді мною, пошли Лазаря, щоб він змочив у воді кінчик пальця й охолодив мій язик, бо я так страждаю в цім вогні!”

²⁵ Та Авраам відповів йому: „Сину мій, пригадай: протягом усього свого життя на землі ти мав усі блага, в той час, як Лазареві на долю випали всі страждання. Та тепер він утішений, а ти терпиш муки.

²⁶ Але опріч усе це, глибока прірва пролягла між нами і вами. Хоч як би хто прагнув перейти звідси до вас,—не зміг би, так само й з вашого боку ніхто не в змозі цю прірву здолати”.

^27-28 Той каже: „Тоді я прошу тебе, отче, пошли Лазаря до дому мого батька, бо там у мене п’ятеро братів. Хай він застереже їх, щоб і вони були не потрапили до цього місця страждань”.

²⁹ Та Авраам відповів: „У них є Мойсей та пророки. Хай твої брати їх слухають”. ³⁰ Багатій заперечив: „Ні, отче, це якби до них прийшов хтось із померлих, тоді б вони покаялися”. ³¹ Але Авраам сказав: „Якщо вони не слухаються Мойсея та пророків, то навіть коли встане хтось із померлих, їх усе одно не переконає”».