Add parallel Print Page Options

(7-26) І промовив Господь до Мойсея: Іди до фараона, та й скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені.

(7-27) А коли ти відмовишся відпустити, то ось Я вдарю ввесь край твій жабами.

(7-28) І стане Річка роїти жаби, і вони повиходять, і ввійдуть до твого дому, і до спальної кімнати твоєї, і на ліжко твоє, і до домів рабів твоїх, і до народу твого, і до печей твоїх, і до діжок твоїх.

(7-29) І на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх повилазять ці жаби.

(8-1) І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни свою руку з палицею своєю на річки, на потоки, і на ставки, і повиводь жаб на єгипетський край.

(8-2) І простяг Аарон руку свою на єгипетські води, і вийшла жабня, та й покрила єгипетську землю.

(8-3) Та так само зробили й єгипетські чарівники своїми чарами, і вивели жаб на єгипетську землю.

(8-4) І покликав фараон Мойсея й Аарона, та й сказав: Благайте Господа, і нехай виведе ці жаби від мене й від народу мого, а я відпущу народ той, і нехай приносять жертви для Господа!

(8-5) І сказав Мойсей фараонові: Накажи мені, коли маю молитися за тебе, і за слуг твоїх, і за народ твій, щоб понищити жаби від тебе й від домів твоїх, тільки в Річці вони позостануться.

10 (8-6) А той відказав: На завтра. І сказав Мойсей: За словом твоїм! Щоб ти знав, що нема Такого, як Господь, Бог наш!

11 (8-7) І відійдуть жаби від тебе, і від домів твоїх, і він рабів твоїх, і від народу твого, тільки в Річці вони позостануться.

12 (8-8) І вийшов Мойсей та Аарон від фараона. І кликав Мойсей до Господа про ті жаби, що навів був на фараона.

13 (8-9) І зробив Господь за словом Мойсея, і погинули жаби з домів, і з подвір'їв, і з піль.

14 (8-10) І збирали їх цілими купами, і засмерділась земля!

15 (8-11) І побачив фараон, що сталась полегша, і знову стало запеклим серце його, і не послухався їх, як говорив був Господь.

16 (8-12) І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни свою палицю, та й удар земний порох, і нехай він стане вошами в усьому єгипетському краї!

17 (8-13) І зробили вони так. І простяг Аарон руку свою з палицею своєю, та й ударив земний порох, і він стався вошами на людині й на скотині. Увесь земний порох стався вошами в усьому єгипетському краї.

18 (8-14) І так само робили чарівники своїми чарами, щоб навести воші, та не змогли. І була вошва на людині й на скотині.

19 (8-15) І сказали чарівники фараонові: Це перст Божий! Та серце фараонове було запеклим, і він не послухався їх, як говорив був Господь.

20 (8-16) І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, та й стань перед лицем фараоновим. Ось він піде до води, а ти скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!

21 (8-17) Бо коли ти не відпустиш народу Мого, то ось Я пошлю на тебе, і на слуг твоїх, і на народ твій, і на доми твої рої мух. І єгипетські доми будуть повні мушні, а також земля, на якій вони живуть.

22 (8-18) І відділю того дня землю Ґошен, що Мій народ живе на ній, щоб не було там роїв мух, щоб ти знав, що Я Господь посеред землі!

23 (8-19) І зроблю Я різницю між народом Моїм та народом твоїм. Узавтра буде це знамено!

24 (8-20) І зробив Господь так. І найшла численна мушня на дім фараона, і на дім рабів його, і на всю єгипетську землю. І нищилась земля через ті рої мух!

25 (8-21) І кликнув фараон до Мойсея та до Аарона, говорячи: Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому краї!

26 (8-22) А Мойсей відказав: Не годиться чинити так, бо то огиду для Єгипту ми приносили б у жертву Господу, Богові нашому. Тож будемо приносити в жертву огиду для єгиптян на їхніх очах, і вони не вкаменують нас?

27 (8-23) Триденною дорогою ми підемо на пустиню, і принесемо жертву Господеві, Богові нашому, як скаже Він нам.

28 (8-24) І сказав фараон: Я відпущу вас, і ви принесете жертву Господеві, Богові вашому на пустині. Тільки далеко не віддаляйтесь, ідучи. Моліться за мене!

29 (8-25) І сказав Мойсей: Ось я виходжу від тебе, і буду благати Господа, і відступить той рій мух від фараона, і від рабів його, і від народу його взавтра. Тільки нехай більше не обманює фараон, щоб не відпустити народу принести жертву Господеві.

30 (8-26) І вийшов Мойсей від фараона, і став просити Господа.

31 (8-27) І зробив Господь за словом Мойсея, і відвернув рої мух від фараона, від рабів його, і від народу його. І не зосталося ані однієї.

32 (8-28) А фараон зробив запеклим своє серце також і цим разом, і не відпустив він народу того!

Господь мовив до Мойсея: «Піди до фараона й скажи йому про те, що говорить Господь: „Відпусти Мій народ, щоб він міг служити мені. А якщо ти відмовишся відпустити їх, то Я нашлю лихо на твою землю жабами. Ніл кишітиме жабами. Вони поналазять до твого палацу і спальні, ліжка і посуду, до осель твого народу і його печей. Жаби будуть повзати по тебе, та всіх твоїх слуг”».

Господь мовив до Мойсея: «Скажи Ааронові: „Простягни руку з ціпком над річками, струмками і ставками і наведи жаб на Єгипетську землю”». І простягнув Аарон свою руку над водами єгипетськими, і жаби понаповзали і вкрили Єгипетську землю. Та чаклуни вчинили те саме своїми чарами, вони ще більше навели жаб на фараонову країну. Фараон покликав Мойсея та Аарона і сказав: «Моліться Господу, щоб Він забрав жаб від мене й мого народу. Тоді я напевне відпущу людей, щоб вони змогли принести жертву Господу».

Мойсей сказав фараонові: «Скажи мені, будь ласка, коли молитися за тебе, твоїх слуг і твій народ, та покласти край жабам у тебе й твоїх палатах, щоб вони лишилися тільки в Нілі». 10 Той сказав: «Завтра». На те Мойсей відповів: «Як скажеш, але надалі знай, що немає нікого такого, як Господь, наш Бог. 11 Жаби підуть геть від тебе, твоїх будинків, твоїх слуг і твого народу. Вони залишаться тільки в Нілі».

12 Тоді Мойсей та Аарон вийшли від фараона і Мойсей помолився до Господа про жаби, накликані на фараона. 13 І Господь вчинив, як просив Його Мойсей: жаби повиздихали в домах, дворах і на полях. 14 Їх збирали у великі купи, і засмерділася земля. 15 Та коли цар єгипетський побачив, що полегшало, він зачерствив своє серце і не став більше слухати їх, як і казав Господь.

Третя кара—воші

16 Господь мовив до Мойсея: «Скажи Ааронові: „Простягни ціпок і вдар по пороху земному, щоб по всій єгипетській землі він перетворився на воші”». 17 Так вони і вчинили. Аарон простягнув руку з ціпком і вдарив по пороху земному, щоб той перетворився на воші на людях і тваринах. 18 Чаклуни намагалися своїми чарами створити теж саме диво, та не змогли. І були воші на людях і тваринах. 19 Чаклуни сказали фараонові: «Це могутня правиця Божа». Та фараонове серце зачерствіло, і не став він слухати їх, як і казав Господь.

Четверта кара—мухи

20 Господь мовив до Мойсея: «Прокинься рано-вранці і стань перед фараоном, коли він ітиме до води. Скажи йому про те, що каже Господь: „Відпусти Мій народ, щоб він міг служити Мені. 21 Бо якщо не відпустиш Мій народ, то пошлю мух на тебе, твоїх слуг і твій дім. Єгипетські оселі наповняться роями мух, а також і земля, на якій вони є. 22 Але того дня Я відділю Ґошен, де живе Мій народ і там не буде того нашестя мух, щоб ти знав, що Я, Господь, перебуваю у той землі. 23 Я встановлю різницю між Моїм народом і твоїм народом. Завтра це знамення здійсниться”».

24 Господь так і зробив. Сила-силенна мух налетіла на фараонів палац, на оселі його слуг і на всю Єгипетську землю. І була спустошена країна тією силою мух. 25 Тоді, покликавши Мойсея та Аарона, фараон сказав: «Ідіть і приносьте жертву своєму Богові на моїй землі».

26 Та Мойсей відповів: «Так не годиться, адже ми маємо пожертвувати Господу, нашому Богові, те, що огидне єгиптянам. Якщо ж ми приноситимемо в жертву на очах у єгиптян те, що їм огидне, то чи не закидають вони нас камінням? 27 Ми мусимо пройти триденний шлях до пустелі й тоді принести жертву Господу, нашому Богові, як Він наказав нам».

28 Фараон промовив: «Я відпущу вас, і ви зможете принести жертву Господу, вашому Богові, в пустелі, тільки ви не повинні йти далеко. Й помоліться за мене!» 29 Мойсей сказав: «Тільки-но я піду від тебе, я молитимуся Господу, і завтра Він забере те нашестя мух від фараона, його слуг і його народу. Хай тільки фараон не обманює більше, не відпускаючи народ принести жертву Господу».

30 І пішов Мойсей від фараона й помолився Господу. 31 Господь зробив так, як просив Мойсей: Він забрав те нашестя мух від царя єгипетського, його слуг і народу. Жодної не лишилося. 32 Та фараон і цього разу зачерствив своє серце й не відпустив дітей ізраїльських.

[a]Then the Lord said to Moses, “Go to Pharaoh and say to him, ‘This is what the Lord says: Let my people go, so that they may worship(A) me. If you refuse to let them go, I will send a plague of frogs(B) on your whole country. The Nile will teem with frogs. They will come up into your palace and your bedroom and onto your bed, into the houses of your officials and on your people,(C) and into your ovens and kneading troughs.(D) The frogs will come up on you and your people and all your officials.’”

Then the Lord said to Moses, “Tell Aaron, ‘Stretch out your hand with your staff(E) over the streams and canals and ponds, and make frogs(F) come up on the land of Egypt.’”

So Aaron stretched out his hand over the waters of Egypt, and the frogs(G) came up and covered the land. But the magicians did the same things by their secret arts;(H) they also made frogs come up on the land of Egypt.

Pharaoh summoned Moses and Aaron and said, “Pray(I) to the Lord to take the frogs away from me and my people, and I will let your people go to offer sacrifices(J) to the Lord.”

Moses said to Pharaoh, “I leave to you the honor of setting the time(K) for me to pray for you and your officials and your people that you and your houses may be rid of the frogs, except for those that remain in the Nile.”

10 “Tomorrow,” Pharaoh said.

Moses replied, “It will be as you say, so that you may know there is no one like the Lord our God.(L) 11 The frogs will leave you and your houses, your officials and your people; they will remain only in the Nile.”

12 After Moses and Aaron left Pharaoh, Moses cried out to the Lord about the frogs he had brought on Pharaoh. 13 And the Lord did what Moses asked.(M) The frogs died in the houses, in the courtyards and in the fields. 14 They were piled into heaps, and the land reeked of them. 15 But when Pharaoh saw that there was relief,(N) he hardened his heart(O) and would not listen to Moses and Aaron, just as the Lord had said.

The Plague of Gnats

16 Then the Lord said to Moses, “Tell Aaron, ‘Stretch out your staff(P) and strike the dust of the ground,’ and throughout the land of Egypt the dust will become gnats.” 17 They did this, and when Aaron stretched out his hand with the staff and struck the dust of the ground, gnats(Q) came on people and animals. All the dust throughout the land of Egypt became gnats. 18 But when the magicians(R) tried to produce gnats by their secret arts,(S) they could not.

Since the gnats were on people and animals everywhere, 19 the magicians said to Pharaoh, “This is the finger(T) of God.” But Pharaoh’s heart(U) was hard and he would not listen,(V) just as the Lord had said.

The Plague of Flies

20 Then the Lord said to Moses, “Get up early in the morning(W) and confront Pharaoh as he goes to the river and say to him, ‘This is what the Lord says: Let my people go, so that they may worship(X) me. 21 If you do not let my people go, I will send swarms of flies on you and your officials, on your people and into your houses. The houses of the Egyptians will be full of flies; even the ground will be covered with them.

22 “‘But on that day I will deal differently with the land of Goshen,(Y) where my people live;(Z) no swarms of flies will be there, so that you will know(AA) that I, the Lord, am in this land. 23 I will make a distinction[b] between my people and your people.(AB) This sign will occur tomorrow.’”

24 And the Lord did this. Dense swarms of flies poured into Pharaoh’s palace and into the houses of his officials; throughout Egypt the land was ruined by the flies.(AC)

25 Then Pharaoh summoned(AD) Moses and Aaron and said, “Go, sacrifice to your God here in the land.”

26 But Moses said, “That would not be right. The sacrifices we offer the Lord our God would be detestable to the Egyptians.(AE) And if we offer sacrifices that are detestable in their eyes, will they not stone us? 27 We must take a three-day journey(AF) into the wilderness to offer sacrifices(AG) to the Lord our God, as he commands us.”

28 Pharaoh said, “I will let you go to offer sacrifices to the Lord your God in the wilderness, but you must not go very far. Now pray(AH) for me.”

29 Moses answered, “As soon as I leave you, I will pray to the Lord, and tomorrow the flies will leave Pharaoh and his officials and his people. Only let Pharaoh be sure that he does not act deceitfully(AI) again by not letting the people go to offer sacrifices to the Lord.”

30 Then Moses left Pharaoh and prayed to the Lord,(AJ) 31 and the Lord did what Moses asked. The flies left Pharaoh and his officials and his people; not a fly remained. 32 But this time also Pharaoh hardened his heart(AK) and would not let the people go.

Footnotes

  1. Exodus 8:1 In Hebrew texts 8:1-4 is numbered 7:26-29, and 8:5-32 is numbered 8:1-28.
  2. Exodus 8:23 Septuagint and Vulgate; Hebrew will put a deliverance