Єремія 9
Ukrainian Bible
9 (8-23) Ой, коли б голова моя стала водою, а око моє за джерело сльози, то я плакав би вдень та вночі над побитими доньки народу мого!...
2 (9-1) Ой, коли б на пустині нічліг подорожніх я мав, тоді б я покинув народа свого, і пішов би від них, бо вони перелюбники всі, збори зрадників!
3 (9-2) Вони напинають свого язика, немов лука свого, для неправди, міцніють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь!
4 (9-3) Один одного остерігайтесь, і не покладайтесь на жодного брата, кожен бо брат обманити обманить, і приятель кожен обмовник!
5 (9-4) Один одного зводить, і правди не кажуть, привчили свого язика говорити неправду, помучилися, лихо чинячи!
6 (9-5) Серед омани твоє проживання, через оману не хочуть пізнати Мене, говорить Господь.
7 (9-6) Тому так промовляє Господь Саваот: Ось Я їх перетоплюю та випробовую їх, бо що маю вчинити Я ради дочки Свого люду?
8 (9-7) Їхній язик смертоносна стріла, він оману говорить: устами своїми говорить із ближнім про мир, а в нутрі своєму кладе свою засідку...
9 (9-8) Чи ж за це Я їх не покараю? говорить Господь. Хіба ж над народом, як цей, непомститься душа Моя?
10 (9-9) Я плач та ридання здійму над оцими горами, і спів жалобний понад степовими лугами, вони бо попалені так, що ними не ходить ніхто, і реву худоби не чути: від птаства небесного й аж до худоби розбіглося все, відійшло!
11 (9-10) І Я Єрусалим на руїни віддам, на мешкання шакалів, а юдські міста на спустошення дам, і не буде мешканця у них!
12 (9-11) Хто муж мудрий, який зрозумів би оце, і до кого Господні уста промовляли, щоб вияснить те, за що згинув цей Край, за що спалений він, як пустиня, і що нею не ходить ніхто?
13 (9-12) А Господь відказав: За те, що вони покинули Закона Мого, що Я дав перед ними, і не слухалися Мого голосу, і не ходили за ним, за Законом,
14 (9-13) а ходили за впертістю серця свого й за Ваалами, що навчили про них їхні батьки...
15 (9-14) Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я їх, цей народ, полином нагодую й водою отруйною їх напою!
16 (9-15) І розпорошу Я їх серед народів, яких ні вони, ні батьки їхні не знали, і пошлю Я за ними меча, аж поки не вигублю їх!
17 (9-16) Так говорить Господь Саваот: Розгляньтеся та голосільниць покличте, і нехай вони прийдуть, і пошліте до мудрих жінок, і вони поприходять!
18 (9-17) І хай поспішають, і хай спів жалоби над ними підіймуть, і хай наші очі зайдуться сльозою, а з наших повіків вода хай тече!
19 (9-18) Бо почується голос жалобного співу з Сіону: Як ми попустошені, як посоромлені дуже!... Бо ми покинули свій край, бо покинули місце свого пробування...
20 (9-19) Тож почуйте, жінки, слово Господа, і хай ваше ухо візьме слово уст Його, і навчіть дочок ваших жалобного співу, й одна одну жалобної пісні!
21 (9-20) Бо смерть увійшла в наші вікна, до наших палат увійшла, щоб вирізати дітей з вулиці, із площ юнаків...
22 (9-21) Кажи так: Говорить Господь: І нападає людського трупа, мов гною на полі, і мов тих снопів за женцем, і не буде кому позбирати!...
23 (9-22) Так говорить Господь: Хай не хвалиться мудрий своєю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своєю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться!
24 (9-23) Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Моє уподобання, каже Господь!
25 (9-24) Ось дні наступають, говорить Господь, і Я навіщу всіх обрізаних та необрізаних,
26 (9-25) Єгипет та Юду, й Едома та Аммонових синів, і Моава та всіх, хто волосся довкола стриже, хто сидить на пустині, бо всі оці люди необрізані, а ввесь дім Ізраїлів необрізаносердий!...
Иеремия 9
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
9 Чом в голові моїй води не повно?
Чом око моє не джерело сліз?
Тоді б я міг щоденно і щоночі плакати
за тими із моїх людей, кого понищено було.
2 Хто дасть мені притулок у пустелі,
щоб кинуть мій народ і геть піти,
бо всі вони—невірні й повернулись проти Бога.
3 «Язик у них, мов лук, стріляє брехнею.
Підступність в краї розвелась,
люди від зла до лиха переходять.
Мене ж і знать не хочуть»,—каже так Господь.
4 «Не вір сусідові, не довіряй брату,
бо кожен брат—шахрай[a],
а сусід—наклепник.
5 Кожний своєму сусіду бреше, говорить неправду.
Народ Юдеї, ви,
язик навчивши вимовлять брехню, втомилися,
немає більше сил говорить правдиво.
6 Одна біда зміняє наступну, а за брехнею іде лжа;
вони Мене не хочуть знати»,—
Всевишній каже так.
7 Тож ось що Всевишній Господь каже:
«Коваль розжарює залізо,
щоб взнати, чи чисте був воно.
Та Я також випробуватиму Юдею,
немає іншого путі, бо грішний Мій народ.
8 Язик їхній—загострена стріла,
із їхніх уст самий обман злітає.
З сусідом кожен дружньо розмовляє,
а сам лише роздумує про те,
як засідку йому наготувати.
9 За все це Мені слід їх покарати.
Хіба не мушу відплатити Я цьому народу?»
Каже так Господь.
10 Здійму я плач і голосіння по горах
й жалобу по пустельних пасовиськах,
бо їх спустошено, ніхто вже там не ходить,
й туди не долітає рев худоби.
Птахи небесні й звірі повтікали.
11 Каже так Господь:
«Єрусалиму бути купою каміння і шакалів лігвом.
Я оберну міста Юдеї на руїни».
12 Хто той мудрець, що може зрозуміти це? І той, до кого промовляв Господь, нехай пояснить, чому цей край зруйновано, спустошено, немов пустелю, де ніхто не ходить.
13 Господь каже так: «Бо відцуралися діти Юдини Мого Закону, що Я його поставив перед ними. Вони не слухались того, що Я казав, й не діяли, як вимагав Закон. 14 Натомість вперто йшли своїм шляхом, йшли за Вааловими бовванами, як їхні пращури їх навчили». 15 Тож ось що Всевишній Господь Бог Ізраїлю каже: «Я змушу цей народ полин гіркий їсти, примушу їх отруту пити. 16 І Я розсію їх поміж народів тих, що ні вони, ані батьки не знали їхні. Пошлю Я гострий меч на них, поки не вигублю їх вщент».
17 Ось що Всемогутній Господь каже:
«Збагніть, що має статися,
покличте голосильниць,
покличте тих жінок що вправно роблять це,
нехай вони прийдуть!
18 Нехай мерщій вони приходять,
нехай над нами здіймуть голосіння
тоді стікатимуть сльозами очі наші,
хай сльози струмуватимуть з повік.
19 Бо чути голосіння із Сіону.
Як вигублено нас!
Як нас принижено, ми мусим кинути цей край,
бо вороги понищили оселі наші.
20 Почуйте слово Господа, жінки,
хай ваші вуха сприймуть те, що каже Він.
Навчіть своїх дочок лементувати,
й хай кожна дівка знає
як голосить ці похоронні плачі.
21 Бо смерть вже увійшла крізь наші вікна,
зайшла в палаци наші, аби вигубити всіх:
дітей на вулиці, і молодь на майданах».
22 Скажи: «Ось що Господь каже:
„Тіла людей поляжуть в чистім полі, наче гній,
немов снопи, що після жнив лишились,
коли нема кому збирати їх”».
23 Ось що Господь каже:
«Нехай же мудрий не вихваляється мудрістю своєю,
і дужий хай не вихваляється силою лихою,
нехай не вихваляється златом багатій.
24 Але хай той, хто хвалиться, вихваляється ось чим:
тим, що розуміє і знає Мене, що Я—Господь,
Той, Хто творить милість,
справедливість і праведність на цій землі,
бо до вподоби вони Мені».
Так каже Господь.
25 «Ось настають дні,—Господь каже,—коли Я покараю кожного, хто хоч і обрізаний, але необрізаний у серці своєму. 26 Єгипет і Юдея, і Едом, і аммонійці, Моав, і всі, люди, які не належать до дітей Ізраїлю[b], хто живе в пустелі: всі народи—необрізані по плоті, а всі ізраїльтяни—необрізані в серці своїм[c]».
Footnotes
- 9:4 шахрай Це слово на івриті звучить так само, як і ім’я Яків. Єремія використовує тут його, щоб засудити Якових нащадків, їхні вчинки.
- 9:26 дітей Ізраїлю Буквально «у кого поголені скроні». Див.: Лев. 19:27.
- 9:26 необрізані… своїм Єремія говорить, що справжнє обрізання повинно бути у нутрі, в серці.
Copyright © 2007 by Bible League International