Add parallel Print Page Options

51 Так говорить Господь: Ось Я бурю збуджу на отой Вавилон та на мешканців серця повстанців на Мене.

І на Вавилон Я пошлю віяча, і розвіють його, і випорожнять його край, бо оточать його у день зла.

Нехай лука свого напинає стрілець проти того, хто й собі напинає, проти того, хто своїм панцерем чваниться! І не змилуйтеся над його юнаками, закляттям учиніть усе військо його!

І попадають вбиті в халдейському краї, і попробивані на його вулицях...

Бо Ізраїль та Юда не вдівець він по Бозі своєму, по Господу Саваоту, та наповнився край їхній гріхом проти Святого Ізраїлевого.

Утікайте з-серед Вавилону, і кожен урятовуйте душу свою! За провину його не погиньте, бо це Господеві час помсти, Він дасть відповідну заплату йому!

Вавилон у Господній руці золотая це чаша, що всю землю напоювала: народи впивались вином тим його, тому пошаліли народи!

Несподівано впав Вавилон і зруйнований він! Візьміте бальзаму для болю його, може буде загоєний він!

Вавилон лікували, та він не був вилікуваний, покиньте його, і підемо кожен до краю свого, бо присуд його досягнув до небес, і дійшов аж до хмар!...

10 Вивів Господь справедливості наші, прийдіть, і розповімо на Сіоні про чин оцей Господа, нашого Бога!

11 Вигостріть стріли, візьміте щити! Збудив Господь духа мідійських царів, бо на Вавилон Його задум, понищити його, бо це помста Господня, помста за храма Його!

12 Проти мурів Вавилону підійміте прапора, сторожу зміцніть, сторожів порозставляйте, і чати поставте, бо Господь і задумав, і зробив, що Він говорив був на мешканців Вавилону.

13 О ти, що живеш над великими водами, що маєш скарбів багатенно, кінець твій прийшов, міра твоєї захланности!

14 Господь Саваот присягав був душею Своєю: наповню людьми тебе, мов сараною, і на тебе вони крик військовий підіймуть!

15 Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо розтяг Своїм розумом.

16 Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли із дощем чинить блискавки та випроваджує вітер зо сховищ Своїх,

17 тоді кожна людина в знанні туманіє, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його це неправда, і немає в них духа!

18 Марнота вони, вони праця на сміх, в час навіщення їх вони згинуть!

19 Не така, як оці, частка Яковова, бо все це Він створив, і Ізраїль племено спадщини Його, Господь Саваот Йому Ймення!

20 Ти Мій молот, знаряддя військове, тобою поб'ю Я народи, і тобою Я вигублю царства!

21 І тобою поб'ю Я коня й верхівця, і тобою поб'ю колесницю й її візника!

22 І тобою поб'ю чоловіка та жінку, старого та хлопця тобою поб'ю, і тобою поб'ю юнака та дівчину!

23 І тобою поб'ю пастуха й його стадо, і тобою поб'ю селянина та запряг його, і тобою поб'ю Я намісників та їхніх заступників!

24 І Я відплачу Вавилонові і всім мешканцям халдеїв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших очах, промовляє Господь!

25 Оце Я на тебе, о горо ти згубна, говорить Господь, що всю землю ти губиш! І руку Свою простягну над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю горою горючою!

26 І не братимуть з тебе наріжного каменя, ані каменя на підвалини, бо спустошенням вічним ти станеш, говорить Господь...

27 Підійміте прапор на землі, засурміть у сурму між народами, приготуйте народи на бій проти нього, покличте на нього царства Арарату, Мінні та Ашкеназу, призначте гетьмана над ними, коней спровадьте, немов ту шорстку сарану!

28 Приготуйте на бій проти нього народи, царів Мідії, намісників її та всіх її заступників, та ввесь край панування її!

29 І затряслася земля, і корчитись стала від болю, бо здійснилися задуми Господа на Вавилон, щоб край вавилонський вчинити жахливим спустошенням та без мешканця...

30 Силачі вавилонські воювати перестали, у твердинях осілись, загинула вся їхня сила, зробились, неначе жінки, оселі його попідпалювані, його засуви зламані...

31 Бігун бігунові назустріч біжить, а посол назустріч послові, щоб звістити царю вавилонському, що з кінця до кінця взяте місто його,

32 і броди захоплені, і фортеці огнем попалили, вояки перестрашені...

33 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Дочка вавилонська мов тік в час топтання його: іще трохи й настане для неї час жнив!

34 Пожер мене й стер мене Навуходоносор, цар вавилонський, поставив мене, як той посуд порожній, ковтнув він мене, немов змій, моїми розкошами сповнив свого живота, випхнув мене...

35 Насилля моє й моє тіло на Вавилон, говорить мешканка Сіону, кров же моя на мешканців халдеїв, говорить Єрусалим!

36 Тому так промовляє Господь: Оце Я змагаюсь за справу твою, і помщу твою помсту, і висушу море його, і джерело його висушу.

37 І стане руїною цей Вавилон, мешканням шакалів, страхіттям та посміхом, і в ньому мешканця не буде!...

38 Заревуть вони разом, немов левчуки, загарчать, немов ті левенята...

39 Як вони порозпалюються, то зроблю їм бенкета та їх упою, щоб раділи й заснули сном вічним, і вже не пробудяться, каже Господь!

40 Поспускаю Я їх, мов овець до зарізу, немов баранів із козлами.

41 Як здобутий Шешах, і як схоплена слава всієї землі! Яким ось зробивсь Вавилон посеред народів!

42 На Вавилон вийшло море, і вкрився він безліччю хвиль тих його.

43 Міста його стануть спустошенням, краєм пустині та степу, тим краєм, що в ньому сидіти не буде ніяка людина, і не буде ходити по ньому син людський!

44 І Я навіщу Бела в Вавилоні, і витягну з уст його те, що він був ковтнув, і вже народи до нього не будуть плисти, немов ріки, і мур вавилонський впаде!

45 Мій народе, виходьте із нього й рятуйте від лютости гніву Господнього душу свою!

46 І щоб серце ваше не слабло, а ви не злякалися вістки, почутої в краї, бо прийде цього року ця звістка, а потім того року та звістка, і буде насилля в краю, і повстане пануючий проти пануючого...

47 Тому то ось дні настають, і навіщу Я божків Вавилону, і ввесь його край посоромлений буде, і всі його вбиті попадають в ньому!

48 І над Вавилоном співатимуть небо й земля, і все, що є в них, бо на нього приходять спустошники з півночі, каже Господь.

49 Вавилон мусить упасти за вбитих Ізраїлевих, як за Вавилон впали вбиті всієї землі...

50 Хто втік від меча, ідіть, не ставайте! Пам'ятайте й здалека про Господа, а Єрусалим нехай буде на вашому серці!

51 Застидалися ми, як почули цю ганьбу, сором покрив нам обличчя, бо чужинці прийшли у святиню Господнього дому...

52 Тому то ось дні настають, говорить Господь, і бовванів його навіщу, і буде стогнати поранений по всім краї його!

53 Коли б Вавилон аж до неба піднісся, і коли б уміцнив свою силу він на височині, то все таки прийдуть від Мене до нього спустошники, каже Господь!

54 Чується крик з Вавилону, і велике понищення з краю халдеїв,

55 бо пустошить Господь Вавилона і галас великий приглушує в ньому, і шумлять їхні хвилі, як води великі, і розлягається гуркіт їхнього голосу...

56 Бо прийде спустошник на нього, на Вавилон, і схоплене буде лицарство його, їхній лук поламається, бож Бог відплати Господь, Він напевно заплатить!

57 І впою його зверхників та мудреців його, намісників його та заступників його, і його лицарів, і сном вічним заснуть, і не збудяться, каже Цар, Господь Саваот Йому Ймення...

58 Так говорить Господь Саваот: Товстий мур вавилонський аж до основ буде знищений, і брами високі його огнем будуть спалені, і мучились дармо народи, і для огню мордувались племена!...

59 Слово, яке пророк Єремія наказав був Сераї, сину Нерійї, сина Махсеїного, коли він ішов з Седекією, Юдиним царем, до Вавилону, за четвертого року царювання його. А Серая був головним царським постельником.

60 І написав Єремія все те лихо, що прийде на Вавилон, до однієї книги, усі ті слова, що написані на Вавилон.

61 Я сказав Єремія до Сераї: Як прийдеш ти до Вавилону, то гляди, прочитай усі ці слова.

62 І скажи: Господи, Ти провіщав на це місце, щоб вигубити його так, що не буде в ньому мешканця від людини й аж до скотини, бо буде воно спустошенням вічним.

63 І станеться, як ти скінчиш читати цю книгу, прив'яжеш до неї каменя, і кинеш її до середини Ефрату,

64 та й скажеш: Так потоне Вавилон, і не встане через те лихо, що Я на нього наведу, і вони попомучаться!... Аж досі слова Єремієні.

51 Ось що Господь каже:

«Погляньте, здійму дух руйнівника
    на Вавилон і мешканців Лев-Камая[a].
Нашлю чужинців Я на Вавилон,
    і вони її розвіють наче вітром й спустошать землю,
    бо прийдуть зусібіч, коли настане час її біди.
Хай жоден лучник не опустить лука,
    хай зброї не кидає.
Не щадіть її найкращих юнаків,
    дощенту вигубіть все його військо.
Убиті падатимуть у землі Вавилонській,
    від ран смертельних падатимуть на вулицях його.

Бо Ізраїль і Юдея Богом їхнім
Господом Всемогутнім не кинуті, мов та вдова,
    хоча і сповнена земля виною їхньою
    проти Святого Ізраїлю.

Втікайте з Вавилона!
    Своє життя рятуйте!
Не згиньте через всі її гріхи,
    бо час настав Господньої помсти.
    Він сповна платить!
Вавилон—то келих золотий у Господа в руці,
    Він змусить край увесь упитися.
Народи напились його вина,
    тому й поводяться, мов божевільні.
Зненацька Вавилон впаде і розіб’ється.
    Тож голосіть по ній,
візьміть бальзам для ран її,
    можливо, зможете загоїть їх.

Ми б Вавилон зцілили,
    та зцілить її не можна.
Тож покиньте, кожен з вас нехай іде до власної землі,
    бо тільки Бог вирішує, яке покарання надати їй.
10 Господь за нас помстився.
    Ходім, розповімо в Сіоні
    про Господа Бога нашого діла.
11 Стріли гостріть, щити наготуйте,
Господь вже збудив дух мидіанських царів,
    бо гнів Його—проти Вавилона.
Господь намірився знищити її,
    Він воздасть їй за Свій храм.
12 Стяг підніміть на мурах Вавилона,
    посильте варту, розставте вартових,
засідки налаштуйте, бо що Господь задумав,
    те Він вчинить, що проти вавилонян наказав.
13 Ти, що живеш над могутніми водами,
    зі скарбами великими,
прийшов кінець твій,
    час спустошення прийшов».

14 Господь Всемогутній Собою присягнувся:
«Людьми тебе наповню Я напевно,
    нелічено їх буде, наче сарани,
    тож здіймуть переможний над тобою крик».

15 Всевишній силою Своєю землю створив,
    Хто Своєю мудрістю утвердив світ
    і розумом Своїм небо розпростер.
16 Коли мов грім лунає голос Його,
    ревуть у небі води,
    з усіх кінців землі здіймаються у небо хмари.
Він посилає блискавки для зливи,
    виходить вітер зі сховищ Його.
17 Але кожен в світі—дурень,
    бо не розуміє, що Господь зробив.
Коваль, що золото кує,
    зганьблений своїм бовваном,
    подоби його—хибні, духу в них нема.
18 Вони нічого не варті,
    вони—привід для глузування,
    коли настане кари час, вони загинуть.
19 Хто частка Якова[b], Той не такий,
    бо Він творець всього.
Ізраїль—це коліно спадщини Його,
    Господь Всемогутній—ім’я Його.

20 Ти—бойова моя палиця, війни знаряддя.
    Я тобою народи розбиваю,
    тобою царства нищу.
21 Тобою вигублю коня і вершника на ньому,
    тобою розбиваю колісницю й візника у ній,
22 тобою я вбиваю чоловіка й жінку,
    тобою я старого і малого убиваю,
    тобою я вбиваю молодого й молоду,
23 тобою вигублю я пастуха й отару,
    тобою я трощу і орача, й вола.
    Тобою я намісників вбиваю і вельмож.

24 «Я на твоїх очах і Вавилону відплачу,
    і вавилонянам усім за все те зло,
    що заподіяли Сіону»,—так Господь каже.

25 «Я проти тебе, о Вавилоне,
    горо руйнівна,—Господь каже,—
    ти руйнівниця всього на землі.
Я проти тебе руку простягаю,
    тебе примушу Я зі скель упасти,
    перетворю тебе на вигорілу гору».

26 «З тебе не можна буде взяти наріжного каменя,
    ні каменя на підвалину[c],
    бо будеш ти спустошена навік,—Господь каже.—
27 Стяг війни підніміть у краї,
    сурміть серед народів в сурми.
Освятіть народи на битву проти Вавилону,
    скликайте царства проти неї:
    Арарат, Мінні й Ашкеназ.
Призначте наглядача над нею,
    нашліть на неї коней, мов рій сарани.
28 Підготуйте й посвятіть народи проти неї,
    мидіанського царя, й намісників, й усіх правителів,
    і край увесь, що підданий був їй.
29 Земля двигтить і труситься,
    бо проти Вавилона Господь зробив все, що замишляв,
щоб обернути вавилонський край
    на безлюдну пустелю.
30 Воїни Вавилона припинили битву,
    вони засіли у своїх фортецях,
бо вичерпалась сила їхня,
    вони ж перелякались, мов жінки.
Палають їхні житла,
    розламано засуви.
31 Один гонець біжить за іншим,
    один посланець за другим,
щоб сповістити царю Вавилона,
    що місто вже його захоплене з усіх боків.
32 Захоплено броди і спалено чагарі на болотах,
    а воїни у розпачі».

33 Бо ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже:
    «Місто Вавилон, мов тік, коли утоптують його.
    Час жнив уже не за горами.

34 В минулому, Навуходоносор, цар Вавилону,
    нам болю завдавав, приносячи руїну.
Він наш народ в неволю забирав, до тих пір,
    доки для нього ми не стали мов пуста чаша.
Немов дракон той ненажерний,
    усе найкраще він зжирав,
та черево напхавши ласощами,
    подалі викинув він нас».
35 «Нехай наруга над нашою плоттю, що він вчинив,
    впаде на Вавилон»,—кажуть мешканці Сіону.
    «Хай кров Моя на Вавилоні буде»,—каже Господь.

36 Тому ось що Господь каже:
    «Я заступлюся в твоїй справі й відплачу за тебе.
Зроблю пустелю з її моря
    і повисушую її джерела.
37 І стане купою каміння Вавилон, шакалів лігвом:
    спустошеним, осміяним, безлюдним.
38 Ревуть вавилоняни, мов левенята,
    скиглять, мов леви молоді».

39 «Ті люди поводяться немов могутні леви,
    та Я приготую їм бенкет, примушу пити так,
    що сп’янілі, вони сміятимуться без упину.
Тоді спочиють вічним сном,
    і не прокинуться вони,—Всевишній каже.—
40 Я поведу їх ніби вівці на забій,
    немов баранів разом із козлами.

41 Коли ж Шешак[d] здобутий буде,
    то найвеличніша й найпихатіша країна світу
    поневолена буде!
Яким же жахом буде Вавилон серед народів!
42 Накотить море на Вавилон,
    шум хвиль її накриє.
43 Її міста обернуться на пустку,
    сухе та дике поле.
Не житиме ніхто в них більше,
    жоден ними не пройде.
44 Я покараю Бела в Вавилоні,
    у нього з рота витягну Я людей, що він ковтнув.
Народи більше не підуть до нього,
    і впадуть мури Вавилону.
45 Виходь із нього, мій народе,
    від гніву Господа палкого рятуйте всі життя своє.

46 Нехай не мліє серце ваше, не бійтеся чуток,
    що поповзуть по краї.
Одного року буде одна чутка,
    а інша чутка—на наступний рік.
Чутки поширяться про насильства в краї,
    про те, що правитель на правителя іде.
47 Тож дні надходять,
    коли Я бовванів Вавилона покараю.
І посоромленою буде вся її земля,
    і вбиті її лежатимуть посеред неї».

48 «Тоді і небо, і земля, і все, що є в них,
    від радості кричатимуть над Вавилоном,
бо з півночі[e] руйнівники надходять,
    які винищать її»,—Всевишній каже.

49 «Тож Вавилон приречений упасти,
    тому що смерть приносила Ізраїлю, та всій землі.
50 Ви ж, хто врятувався від меча,
    ходім, не стійте.
Пам’ятайте Господа вдалечині,
    думайте з любов’ю про Єрусалим.
51 Нам соромно, бо ми образу чули,
    сором вкрив обличчя наші,
    бо прийшли чужинці у святиню дома Господа.
52 Тож дні надходять,—Господь каже,—
    коли Я покараю бовванів її,
    і по всьому краю поранені стогнатимуть».

53 «Навіть якщо Вавилон до неба піднесеться,
    якщо зміцнить свої фортеці,
    однак все ж від Мене прийдуть руйнівники до нього,—Господь каже.—
54 Крик чути в Вавилоні,
    великий гук розвалу чутно з краю вавилонян.
55 Господь зруйнує Вавилон
    і вгамує її галас невгамовний.
Накриють хвилі ворогів, немов ріка,
    відлунювати буде крик її.
56 Бо руйнівник насувається на Вавилон,
    і воїнів її могутніх бере у полон.
Потрощені луки їхні, бо Господь є Бог,
    Який потребує повної відплати,
    напевне Він відплатить».

57 «Я доп’яна напою вельмож і мудреців,
    правителів, начальників і воїнів її.
Вони заснуть навічно, і не прокинуться ніколи»,—
    Цар каже, Господь Всемогутній ім’я Його.

58 Ось що Господь Всемогутній каже:
    «Великі мури Вавилона
будуть зрівняні з землею,
    високі брами у вогні згорять.
Дарма народи виснажували себе,
    намагаючись врятувати місто це—
    усі вони пожерті вогнищем шаленим».

Послання до Вавилона

59 Це послання пророка Єремії начальнику Сераї, сину Нерії, сину Масеї, коли він пішов із Седекією, царем Юдеї, до Вавилона на четвертому році свого царювання[f]. 60 Єремія написав у сувої про всі ті нещастя, що мали статися з Вавилоном, все те, що було написано про Вавилон. 61 І сказав Єремія Сераї: «Коли ти прийдеш до Вавилона, дивись зачитай усі ці слова вголос. 62 І скажеш ти: „Господи, Ти сказав, що вигубиш це місто. Не буде там жодного мешканця: ні людини, ні тварини—бо стане воно пусткою навіки”. 63 Коли скінчиш читати цей сувій, прив’яжи до нього камінь і кинь його на середину Євфрату. 64 Тоді промовиш: „Саме так Вавилон потоне й більш не випірне ніколи через усе те лихо, що Я нашлю на нього”».

На цьому закінчуються слова Єремії.

Footnotes

  1. 51:1 мешканців Лев-Камая Або «Вавилонян». На гебрейській мові це було секретне слово, що означало «Халдеї».
  2. 51:19 частка Якова Тобто Бог, Який був призначений для Ізраїля бути Богом його.
  3. 51:26 наріжного… на підвалину Ці камені мають бути дуже великими й міцними. Після того, як Господь зруйнує Вавилон, там таких не лишиться.
  4. 51:41 Шешак Єремія використовував секретний код для назви Вавилону.
  5. 51:48 з півночі Тут іще раз нагадується, що Юдея надходить з півночі. Див.: попередні глави Єремії.
  6. 51:59 на четвертому… царювання Тобто у 594-593 рр. до Р. Х.

51 This is what the Lord says:

“See, I will stir(A) up the spirit of a destroyer
    against Babylon(B) and the people of Leb Kamai.[a]
I will send foreigners(C) to Babylon
    to winnow(D) her and to devastate her land;
they will oppose her on every side
    in the day(E) of her disaster.
Let not the archer string his bow,(F)
    nor let him put on his armor.(G)
Do not spare her young men;
    completely destroy[b] her army.
They will fall(H) down slain in Babylon,[c]
    fatally wounded in her streets.(I)
For Israel and Judah have not been forsaken(J)
    by their God, the Lord Almighty,
though their land[d] is full of guilt(K)
    before the Holy One of Israel.

“Flee(L) from Babylon!
    Run for your lives!
    Do not be destroyed because of her sins.(M)
It is time(N) for the Lord’s vengeance;(O)
    he will repay(P) her what she deserves.
Babylon was a gold cup(Q) in the Lord’s hand;
    she made the whole earth drunk.
The nations drank her wine;
    therefore they have now gone mad.
Babylon will suddenly fall(R) and be broken.
    Wail over her!
Get balm(S) for her pain;
    perhaps she can be healed.

“‘We would have healed Babylon,
    but she cannot be healed;
let us leave(T) her and each go to our own land,
    for her judgment(U) reaches to the skies,
    it rises as high as the heavens.’

10 “‘The Lord has vindicated(V) us;
    come, let us tell in Zion
    what the Lord our God has done.’(W)

11 “Sharpen the arrows,(X)
    take up the shields!(Y)
The Lord has stirred up the kings(Z) of the Medes,(AA)
    because his purpose(AB) is to destroy Babylon.
The Lord will take vengeance,(AC)
    vengeance for his temple.(AD)
12 Lift up a banner(AE) against the walls of Babylon!
    Reinforce the guard,
station the watchmen,(AF)
    prepare an ambush!(AG)
The Lord will carry out his purpose,(AH)
    his decree against the people of Babylon.
13 You who live by many waters(AI)
    and are rich in treasures,(AJ)
your end has come,
    the time for you to be destroyed.(AK)
14 The Lord Almighty has sworn by himself:(AL)
    I will surely fill you with troops, as with a swarm of locusts,(AM)
    and they will shout(AN) in triumph over you.

15 “He made the earth by his power;
    he founded the world by his wisdom(AO)
    and stretched(AP) out the heavens by his understanding.(AQ)
16 When he thunders,(AR) the waters in the heavens roar;
    he makes clouds rise from the ends of the earth.
He sends lightning with the rain(AS)
    and brings out the wind from his storehouses.(AT)

17 “Everyone is senseless and without knowledge;
    every goldsmith is shamed by his idols.
The images he makes are a fraud;(AU)
    they have no breath in them.
18 They are worthless,(AV) the objects of mockery;
    when their judgment comes, they will perish.
19 He who is the Portion(AW) of Jacob is not like these,
    for he is the Maker of all things,
including the people of his inheritance(AX)
    the Lord Almighty is his name.

20 “You are my war club,(AY)
    my weapon for battle—
with you I shatter(AZ) nations,(BA)
    with you I destroy kingdoms,
21 with you I shatter horse and rider,(BB)
    with you I shatter chariot(BC) and driver,
22 with you I shatter man and woman,
    with you I shatter old man and youth,
    with you I shatter young man and young woman,(BD)
23 with you I shatter shepherd and flock,
    with you I shatter farmer and oxen,
    with you I shatter governors and officials.(BE)

24 “Before your eyes I will repay(BF) Babylon(BG) and all who live in Babylonia[e] for all the wrong they have done in Zion,” declares the Lord.

25 “I am against(BH) you, you destroying mountain,
    you who destroy the whole earth,”(BI)
declares the Lord.
“I will stretch out my hand(BJ) against you,
    roll you off the cliffs,
    and make you a burned-out mountain.(BK)
26 No rock will be taken from you for a cornerstone,
    nor any stone for a foundation,
    for you will be desolate(BL) forever,”
declares the Lord.

27 “Lift up a banner(BM) in the land!
    Blow the trumpet among the nations!
Prepare the nations for battle against her;
    summon against her these kingdoms:(BN)
    Ararat,(BO) Minni and Ashkenaz.(BP)
Appoint a commander against her;
    send up horses like a swarm of locusts.(BQ)
28 Prepare the nations for battle against her—
    the kings of the Medes,(BR)
their governors and all their officials,
    and all the countries they rule.(BS)
29 The land trembles(BT) and writhes,
    for the Lord’s purposes(BU) against Babylon stand—
to lay waste(BV) the land of Babylon
    so that no one will live there.(BW)
30 Babylon’s warriors(BX) have stopped fighting;
    they remain in their strongholds.
Their strength is exhausted;
    they have become weaklings.(BY)
Her dwellings are set on fire;(BZ)
    the bars(CA) of her gates are broken.
31 One courier(CB) follows another
    and messenger follows messenger
to announce to the king of Babylon
    that his entire city is captured,(CC)
32 the river crossings seized,
    the marshes set on fire,(CD)
    and the soldiers terrified.(CE)

33 This is what the Lord Almighty, the God of Israel, says:

“Daughter Babylon(CF) is like a threshing floor(CG)
    at the time it is trampled;
    the time to harvest(CH) her will soon come.(CI)

34 “Nebuchadnezzar(CJ) king of Babylon has devoured(CK) us,(CL)
    he has thrown us into confusion,
    he has made us an empty jar.
Like a serpent he has swallowed us
    and filled his stomach with our delicacies,
    and then has spewed(CM) us out.
35 May the violence(CN) done to our flesh[f] be on Babylon,”
    say the inhabitants of Zion.
“May our blood be on those who live in Babylonia,”
    says Jerusalem.(CO)

36 Therefore this is what the Lord says:

“See, I will defend your cause(CP)
    and avenge(CQ) you;
I will dry up(CR) her sea
    and make her springs dry.
37 Babylon will be a heap of ruins,
    a haunt(CS) of jackals,
an object of horror and scorn,(CT)
    a place where no one lives.(CU)
38 Her people all roar like young lions,(CV)
    they growl like lion cubs.
39 But while they are aroused,
    I will set out a feast for them
    and make them drunk,(CW)
so that they shout with laughter—
    then sleep forever(CX) and not awake,”
declares the Lord.(CY)
40 “I will bring them down
    like lambs to the slaughter,
    like rams and goats.(CZ)

41 “How Sheshak[g](DA) will be captured,(DB)
    the boast of the whole earth seized!
How desolate(DC) Babylon will be
    among the nations!
42 The sea will rise over Babylon;
    its roaring waves(DD) will cover her.
43 Her towns will be desolate,
    a dry and desert(DE) land,
a land where no one lives,
    through which no one travels.(DF)
44 I will punish Bel(DG) in Babylon
    and make him spew out(DH) what he has swallowed.
The nations will no longer stream to him.
    And the wall(DI) of Babylon will fall.

45 “Come out(DJ) of her, my people!
    Run(DK) for your lives!
    Run from the fierce anger(DL) of the Lord.
46 Do not lose heart(DM) or be afraid(DN)
    when rumors(DO) are heard in the land;
one rumor comes this year, another the next,
    rumors of violence in the land
    and of ruler against ruler.
47 For the time will surely come
    when I will punish the idols(DP) of Babylon;
her whole land will be disgraced(DQ)
    and her slain will all lie fallen within her.(DR)
48 Then heaven and earth and all that is in them
    will shout(DS) for joy over Babylon,
for out of the north(DT)
    destroyers(DU) will attack her,”
declares the Lord.

49 “Babylon must fall because of Israel’s slain,
    just as the slain in all the earth
    have fallen because of Babylon.(DV)
50 You who have escaped the sword,
    leave(DW) and do not linger!
Remember(DX) the Lord in a distant land,(DY)
    and call to mind Jerusalem.”

51 “We are disgraced,(DZ)
    for we have been insulted
    and shame covers our faces,
because foreigners have entered
    the holy places of the Lord’s house.”(EA)

52 “But days are coming,” declares the Lord,
    “when I will punish her idols,(EB)
and throughout her land
    the wounded will groan.(EC)
53 Even if Babylon ascends to the heavens(ED)
    and fortifies her lofty stronghold,
    I will send destroyers(EE) against her,”
declares the Lord.

54 “The sound of a cry(EF) comes from Babylon,
    the sound of great destruction(EG)
    from the land of the Babylonians.[h]
55 The Lord will destroy Babylon;
    he will silence(EH) her noisy din.
Waves(EI) of enemies will rage like great waters;
    the roar of their voices will resound.
56 A destroyer(EJ) will come against Babylon;
    her warriors will be captured,
    and their bows will be broken.(EK)
For the Lord is a God of retribution;
    he will repay(EL) in full.
57 I will make her officials(EM) and wise(EN) men drunk,(EO)
    her governors, officers and warriors as well;
they will sleep(EP) forever and not awake,”
    declares the King,(EQ) whose name is the Lord Almighty.

58 This is what the Lord Almighty says:

“Babylon’s thick wall(ER) will be leveled
    and her high gates(ES) set on fire;
the peoples(ET) exhaust(EU) themselves for nothing,
    the nations’ labor is only fuel for the flames.”(EV)

59 This is the message Jeremiah the prophet gave to the staff officer Seraiah son of Neriah,(EW) the son of Mahseiah, when he went to Babylon with Zedekiah(EX) king of Judah in the fourth(EY) year of his reign. 60 Jeremiah had written on a scroll(EZ) about all the disasters that would come upon Babylon—all that had been recorded concerning Babylon. 61 He said to Seraiah, “When you get to Babylon, see that you read all these words aloud. 62 Then say, ‘Lord, you have said you will destroy this place, so that neither people nor animals will live in it; it will be desolate(FA) forever.’ 63 When you finish reading this scroll, tie a stone to it and throw it into the Euphrates.(FB) 64 Then say, ‘So will Babylon sink to rise no more(FC) because of the disaster I will bring on her. And her people(FD) will fall.’”(FE)

The words of Jeremiah end(FF) here.

Footnotes

  1. Jeremiah 51:1 Leb Kamai is a cryptogram for Chaldea, that is, Babylonia.
  2. Jeremiah 51:3 The Hebrew term refers to the irrevocable giving over of things or persons to the Lord, often by totally destroying them.
  3. Jeremiah 51:4 Or Chaldea
  4. Jeremiah 51:5 Or Almighty, / and the land of the Babylonians
  5. Jeremiah 51:24 Or Chaldea; also in verse 35
  6. Jeremiah 51:35 Or done to us and to our children
  7. Jeremiah 51:41 Sheshak is a cryptogram for Babylon.
  8. Jeremiah 51:54 Or Chaldeans