От Марка 15

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Суд у Понтія Пилата

(Мт. 27:1-2, 11-14; Лк. 23:1-5; Ін. 18:28-38)

15 Вранці наступного дня головні священики разом зі старійшинами, книжниками й з усім Синедріоном надумали, що робити з Ісусом. Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Ісуса до рук Пилата. ² І запитав Пилат Ісуса: «Ти—Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав». ³ А головні священики почали звинувачувати Ісуса в багатьох злочинах. ⁴ І знову Пилат запитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе? Чому ж Ти не відповідаєш?» ⁵ Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.

Пилат намагається звільнити Ісуса

(Мт. 27:15-31; Лк. 23:13-25; Ін. 18:39—19:16)

⁶ Кожного року, під час Пасхи, Пилат за звичаєм відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ. ⁷ У той час, серед ув’язнених злочинців був чоловік на ім’я Варавва, який, разом з іншими бунтівниками, був винний у вбивствах. ⁸ Як завжди, прийшли люди до Пилата й просили звільнити одного з в’язнів, як він, зазвичай, робив для них.

⁹ І запитав їх Пилат: «Чи хочете ви, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?» ¹⁰ Пилат знав, що головні священики віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому. ¹¹ Але головні священики умовили натовп просити Пилата відпустити Варавву замість Ісуса.

¹² Та Пилат знову звернувся до них: «Що ж мені робити з тим Чоловіком, Якого ви називаєте Царем Юдейським?» ¹³ У відповідь натовп загукав: «Розіп’яти Його!» ¹⁴ «За що?—Запитав Пилат.—Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!» ¹⁵ Пилат хотів догодити юрбі то й відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.

¹⁶ Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель (преторії), і там зібрався цілий відділ^[a] солдат. ¹⁷ Вони наділи на Ісуса багряницю, а на голову Йому сплели терновий вінок. ¹⁸ І почали вони вітати Ісуса: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!» ¹⁹ І били Його ціпком по голові, й плювали на Нього. При тому солдати падали на коліна, глузливо вклоняючись Ісусові як цареві. ²⁰ А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбравши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.

Розп’яття

(Мт. 27:32-44; Лк. 23:26-39; Ін. 19:17-19)

²¹ Саме у той час, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин (він був батьком Олександра і Руфа). Тож воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса. ²² Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»), ²³ то дали Ісусові випити вина, змішаного з миррою, та Він не став його пити. ²⁴ Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, кому що дістанеться.

²⁵ Була дев’ята година ранку, коли розіп’яли Ісуса. ²⁶ На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ». ²⁷ Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє злочинців: один праворуч, а другий ліворуч від Нього. ²⁸ [І збулося сказане у Святому Писанні: «Його тримали між злочинців»]^[b].

²⁹ Проходячи повз, люди ображали Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати храм і відбудувати знов його за три дні. ³⁰ Тож зійди з хреста і врятуй хоча б Себе Самого!» ³¹ Головні священики й книжники також насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може! ³² Якщо Він насправді є Христос, Цар ізраїльський, то нехай Він зараз зійде з хреста. Побачивши це, ми пересвідчимося й повіримо в Нього». І навіть двоє злочинців, що були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також лихословили проти Нього.

Смерть Ісуса

(Мт. 27:45-56; Лк. 23:44-49; Ін. 19:28-30)

³³ Опівдні темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години. ³⁴ А о третій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лама савахтані?» Що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?^(A)» ³⁵ Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Послухайте, Він кличе Іллю»^[c]. ³⁶ Один чоловік побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися. А потім і каже: «Заждіть! Зараз побачимо, чи прийде Ілля та зніме Його з хреста». ³⁷ Після того Ісус голосно скрикнув і помер.

³⁸ Тієї ж миті завіса в храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу. ³⁹ Коли центуріон, який стояв поблизу, побачив, що трапилося коли Ісус помер, то промовив: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»

⁴⁰ Кілька жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова молодшого та Йосипа, і Саломія. ⁴¹ Вони супроводжували Ісуса в Ґалилеї й піклувалися про Нього. Було там також і багато інших жінок, які прийшли за Ним до Єрусалиму.

Поховання Ісуса

(Мт. 27:57-61; Лк. 23:50-56; Ін. 19:38-42)

^42-43 Настав вечір. І оскільки це був день приготувань (день перед суботою), то Йосип з Ариматеї, сповнений хоробрості, пішов до Пилата й попросив віддати йому тіло Ісусове. Він був поважним членом ради юдейської, який також чекав на прихід Царства Господнього. ⁴⁴ Коли Пилат дізнався про смерть Ісуса, він був дуже здивований, що це трапилося так скоро, тож він покликав центуріона й запитав його, чи це було дійсно правдою. ⁴⁵ Вислухавши доповідь центуріона, він звелів віддати тіло Ісусове Йосипові.

⁴⁶ Йосип придбав лляне полотно й, знявши тіло Ісусове з хреста, загорнув Його в полотно й поклав до гробниці, що була висічена у скелі. Потім він прикотив величезний камінь і затулив ним вхід до склепу. ⁴⁷ Марія Маґдалена та Марія, Йосипова мати, бачили, де було поховано Ісуса.